29 березня відбудеться новий раунд переговорів між українською та російською делегацією. Замість прикордонної території з Білоруссю, нинішня зустріч пройде в Туреччині на запрошення президента країни Реджепа Таїпа Ердогана.
Ердоган позиціонує себе як регіональний лідер - він зберігає відносини з Україною і з Росією і намагається заробити собі якомога більше балів і економічних преференцій. Зокрема, він постачає зброю в Україну і при цьому запрошує російських олігархів працювати в Туреччині. І коли лідер вважається посередником в такому глобальному конфлікті, то його позиції як лідера тільки ростуть.
Що ж стосується самих переговорів, то ніяких зрушень з боку Росії щодо України немає. Адже особисто для Путіна будь-який результат, крім капітуляції України, означатиме кінець його влади. Тому що диктаторів завжди зносили при зовнішньополітичній поразці.
При цьому Росія намагається оголошувати незалежність "ЛДНР" і приєднувати їх до РФ для того, щоб поширювати дію ядерної зброї вже і на цю територію. Але це говорить більше про те, що одне з угруповань в Росії, можливо, промацує ґрунт на предмет фіксації перемог на території України, щоб якось "відповзти", але я мало вірю в те, що на це піде особисто Путін.
А оскільки в тому форматі, який оголосила Росія, Україна капітулювати не буде, а допомога Україні від західних партнерів продовжує надходити, РФ також буде продовжувати агресію проти нас. Зокрема, зараз вони вже почали знищувати нафтобази, щоб зірвати посівну і тепер, крім бойових дій займаються ще й планомірним руйнуванням української економіки.
Звичайно, це не сильно їм допоможе - швидше за все, паливо нам можуть надати союзники і це не буде занадто великою проблемою, але РФ над цим системно працює і ракетами обстрілює цивільну інфраструктуру, в тому числі, і на заході України, щоб крім знищення економіки ще й посіяти паніку. Але це відбувається більше від безсилля через те, що на фронті Росія нічого зробити не може.
Читайте такожАгресор із переламаним хребтом: на яких умовах може бути досягнутий мир на переговорах у ТуреччиніСценаріїв того, як можуть розвиватися події в разі, якщо переговори ні до чого не призведуть, може бути кілька. По-перше, війна може закінчитися і завтра, якщо Путіна вб'ють представники однієї з веж Кремля.
Те, що в Кремлі відбувається серйозна боротьба, вже видно неозброєним оком. Проблема тільки в одній людині і якщо знищується Путін, то переговорна позиція України буде очевидною - прибрати російських військових не тільки з України, але з Криму і Донбасу. Для деяких угруповань Кремля це було навіть вигідно, тому що всі бойові дії можна було б списати на Путіна.
Крім того, активність проявляє і Дмитро Медведєв - він вже відкрито заявляє, що війна в Україні відбувається за особистою ініціативою Путіна, а також озвучив перелік умов для застосування ядерної зброї, де було сказано про те, що вони готові на це піти тільки в разі захисту території Росії. Це говорить про те, що з одним з угруповань в Кремлі Медведєв може вести свою гру (можливо, це навіть узгоджено з Путіним), щоб вийти як на переговірника із Заходом. Однак навряд чи захід на це погодиться.
За фактом зараз йде війна на виживання - Україні нарешті починають поставляти сучасні системи ПРО, що може означати, що питання з атаками ракет і літаків РФ буде швидко вирішене. Адже всі ракети, які випускає по нас Росія - дозвукові і головне їх зловити раніше, для того, щоб можна було здійснювати наступальні операції. У зв'язку з цим хотілося б отримати від Заходу допомогу і в наступальному озброєнні, яке дозволить звільняти українські території дуже швидко, після військова поразка РФ буде очевидною навіть для самих росіян.
Нескінченний ленд-ліз необхідний не тільки Україні, а й іншим країнам. Адже глава МВФ вже заявила про те, що через затяжну війну і зрив посівної в Україні голод загрожує Близькому Сходу. Але проблема лише в поставках зброї від партнерів - як тільки це питання буде вирішено, звільнення Донбасу, деблокування Маріуполя та інших напрямків буде вирішено протягом місяця або навіть раніше. В іншому випадку війна може розтягнутися надовго.
Також варто врахувати, що Захід при всій його допомозі нам веде дуже цинічну гру і домагається того, щоб Росія якомога глибше загрузла в Україні. Тобто деякі політичні кола на Заході не проти вирішити свої питання за наш рахунок і тому не поспішають передавати Україні зброю. Тому Україні потрібно діяти по всіх фронтах і прискорювати дії партнерів.
Бо так чи інакше, Росія вже програла війну. Точно так само, як в 1942 році німецька армія не змогла взяти Сталінград - тоді було зрозуміло, що стратегічно вона вже програла і лише питання часу, коли закінчиться війна. Але чим довше вона триватиме зараз, тим більше тягот нестиме Україна.
Тарас Загородній, політичний та економічний експерт, спеціально для Главреду