Миші плакали, кололися, але продовжували гризти кактус... це про херсонські мости. Антонівські автомобільний і залізничний, Каховський і Дар'ївський.
І саме в такому контексті і ніяк інакше. Адже тільки так можна описати те, чим зайняті сьогодні росіяни на цих логістичних артеріях. Вони наполегливо і впевнено гризуть кактус.
Зрозуміло, після першого удару по мостах ніхто не говорив про їх руйнування, але говорили в перспективі, що їх може очікувати. Методичні удари і неминучий крах.
Один удар не вирішує питання. Запас міцності великий. Та й відновлення цілком реальне. Два удари теж не вирішать, але сповільнять просування. Третій, четвертий, п'ятий…
ЗСУ монотонно, методично продовжували, продовжують і продовжуватимуть точити мости. Послаблюючи їх міцність, збільшуючи аварійність і навантаження на структуру. У якийсь момент один з прольотів Антонівського автомобільного обвалиться. Не сьогодні, можливо завтра або через тиждень, але це вже факт.
У якийсь момент Каховський не підлягатиме відновленню. І…
І все.
Деякий час тому я писав про те, що з часом російські окупанти можуть опинитися на правому березі Херсонщини в пастці як на острові Зміїний. Зрозуміло, цей момент ще не настав, але кожен день ми можемо спостерігати за тим, як все до цього йде.
Як думаєте, наскільки ще вистачить окупантів гризти кактус?