Хто памʼятає однойменну пʼєсу нашого живого класика Леся Подервʼянського, той також памʼятає, що з росіянами говорити про мир - це як чекати від єнота, що той знесе яйце. Наші «братні» сусіди знають лише одну мову - ні, не жестову, - мову сили.
Дмитро Медведєв, який вочевидь претендує на посаду головного клоуна росії після смерті попереднього - Жириновського, продовжує у грубій формі декларувати усьому світу: росія не бачить варіанту мирного врегулювання - лише знищення іншої нації у межах цілої країни (попрошу - найбільшої у Європі). Мовляв, не дасте нам завершити геноцид українців - начувайтеся! Самовар, начинений 100кТ, умить закипить десь у Польщі чи Чехії.
Тож війна в Україні - це не війна за ресурси чи території. Це війна екзистенційна, що правильно зауважив Зеленський і продовжує доносити Київ до світової спільноти. Ми бʼємось, бо банально хочемо існувати.
А самовар сичить...
Є ще й інший варіант - Росія просто така: бачить все у скривленій оптиці й у збочених формах. Тому, мовляв, і розуміння миру у неї «своє», «рідне». А може, - подумає собі якийсь умовний європеєць умовної європейської держави - то все загадкова «російська душа» з її злочином без покарання?
Ну ж бо ось Медведєв називає «миром» те, що нам, нормальним людям зі здоровою психікою, вважається не просто обурливим - злочинним. Він вписує у так звану формулу миру Путіна «повну капітуляцію» України, «денацифікацію» (хай що експрезидент рф розуміє під цим словом), але найголовніше - небажання визнавати за Україною будь-якої субʼєктності (тут же безглузда вимога до ООН скасувати Україні «міжнародну правосубʼєктність»). І цю формулу цілий «номер два» визначив як «гуманну».
Шкода, що умовний Захід сприймає таких клоунів дуже легковажно, продовжуючи грати у піжмурки з нелегітимною російською «владою». Адже саме ці клоуни доносять аудиторії те, що боїться напряму визнавати, ховаючись за мішурою умовностей і виправдань, Кремль. Нагадаю, що про анексію Криму Жириновський говорив у далеких 2000-х.
Але серйозне ставлення до таких радикальних голів, як Медведєв, означало би для Європи загальне визнання, що по той бік - божевілля і пітьма, а як вести переговори і про що взагалі говорити з тими, у кого поїхав дах? Якось вийде незручно.
Самовар сичить, перекриваючи шторм, і грізно підскакує на місці. Всі з пострахом дивляться на самовар. Під звуки самовара завіса повільно закривається.