З днем народження Кобзаря ворог привітав нас, мабуть, найбільш сильною ракетною атакою за весь час війни. Найсильнішою не за кількістю — вісімдесят з гаком ракет вже траплялося, а за номенклатурою. Цього разу на нас були випущені найбільш різноманітні види ракет, включаючи аеробалістичні «Кинджали». Шість "Кинджалів" за раз - це рекорд. Терористичний рекорд.
З урахуванням номенклатури ракет, серед яких багато швидкоплинних «Кинджалів», Х22 і С300, тридцять чотири збитих — це непогано. А те, що збили лише половину з восьми випущених «шахедів» - це наслідок того, що наша ППО-ПРО була зосереджена, в основному, на ракетах.
Те, що така атака відбулася — нічого несподіваного. Чому саме зараз - теж зрозуміло.
Останнім часом Кремль щосили вибудовував зустріч Путіна з Сі Цзіньпінем. І для створення якогось сприятливого тла для цієї вкрай важливої зустрічі щодо затягування Китаю у військову авантюру, Кремль навіть призупинив варварські ракетні атаки української інфраструктури. Домовленість про візит товариша Сі в Москву начебто досягнута, і Росія знову повертається до улюбленого заняття — людоїдства, по вуха вимазуючись в українській крові.
Тим більше, що почалися протести в Грузії. Так-так, це має пряме відношення до ракетного удару по Україні!
Нагадаю, що через високодержавну маячню в недоімперії вважається, що вони воюють не з Україною. Вони воюють зі Штатами на території України. А тут раптом на території Грузії, яку в Кремлі вважають повністю підконтрольною, починається щось на зразок Майдану. З антиросійськими гаслами і навіть виконанням гімну України.
Очевидна думка, що грузини просто не хочуть йти авторитарним російським шляхом і втрачати залишки свободи, в кремлівські дурнуваті голови не приходить. Ні, вони переконані, що це черговий випад ЦРУ і Держдепу. І відповідають Штатам - так, ракетним ударом по Україні. Виродки є, виродками помруть.
При цьому цілі ракетних ударів не змінилися — це наша критична інфраструктура. Тобто, в недоімперії як і раніше маються дурнею щодо того, щоб терором примусити Україну до капітулянтських переговорів на умовах Росії. А це означає, що нашого весняно-літнього наступу агресор боїться до втрати самоконтролю.
Попри те, що удар був найпотужнішим, жертви і руйнування виявилися не катастрофічними. Так, вони є, але енергосистема України продовжує з труднощами, але функціонувати.
Чого очікувати в майбутньому? Ракет у агресора ще багато. При цьому він має можливість потихеньку їх виробляти. Безпілотників залишилося мало, але агресор шукає можливість нових поставок. Так що з періодичністю три-чотири тижні ракетні атаки повторюватимуться. До того часу, поки ЗСУ не розгромлять агресора і не звільнять окуповані території. Після чого відбудуться справедливі мирні переговори на українських умовах.
Немає іншого шляху.