Верховна Рада призначила Дениса Монастирського новим очільником МВС замість Арсена Авакова.
МВС – це держава всередині держави, вона абсолютно не пристосована до зовнішнього віддаленого керування. Оскільки Аваков стягнув під себе прикордонників, ДСНС, Нацгвардію, у країні, де щохвилини щось трапляється, очільники міністерства змушені приймати рішення і відповідати за нього одразу, тож часу радитись із кимось немає.
Відтак, по-перше, усі розмови щодо того, що Монастирський чи якась інша людина у відомстві буде представником Авакова – це лише розмови, адже це стратегічно неможливо, навіть за великого бажання.
По-друге, по стратегічних напрямках щодо розслідування тих чи інших справ інформація від Авакова Монастирському явно буде передана, але радитися новий міністр у подальшому буде виключно з Офісом президента. Тобто по провалах і проблемах відповідатиме сам і ніхто йому не допоможе, а от у випадку з тими, кого переслідувати і як поводитися з олігархами – ось тут виключне слово матиме ОП. Тобто впливатиме не Арсен Аваков, а скоріше Андрій Єрмак і Олег Татаров, який курує правоохоронну діяльність.
Тобто жодних реформ після заміни керівництва МВС не передбачається – на сьогодні мова йде лише про те, щоб контролювати практичну діяльність міністерства. У першу чергу – поліцію діалогу, яка займається громадським порядком. Тому що ОП дуже турбують можливі заворушення, через що вони хочуть бути абсолютно переконані, що керівництво цього міністерства віддасть усі належні команди і проявить максимальну слухняність, аби оці можливі вуличні заворушення припинити.
Їм потрібна керованість на вулиці і фінансові потоки, які у МВС вважають якимись шаленими (хоча це було можливо хіба що за часів Януковича, коли грошей в країні дійсно було більше).
Читайте такожРеінкарнація Народного фронту або союз з Разумковим: чого чекати від Авакова після відставкиТа навряд чи Монастирському це вдасться, бо він не людина з системи і на те, щоб увійти до системи, потрібен час і революційна ситуація. На моїх очах Луценко ще за часів Помаранчевої революції брав під контроль МВС. Але тоді усі були нажахані, тому міліція була згодна слухати, чути і підкорятися. Те саме відбулося і з Аваковим – він також був не з системи, але після Революції Гідності правоохоронці також були готові прислухатися і він виступав для них певним захисником. Зараз такої ситуації нема, тож влада швидко пересвідчиться у тому, що у разі, якщо міністр не знатиме, що робити із проблемами на місцях, то це означатиме для місцевих керівників «зелене світло» для вирішення їх проблем на власний розсуд. І, на жаль, це буде ані на користь державі, ані на користь керованості ситуації у країні. Бо тоді відбуватиметься те саме, що і зараз відбувається з економікою, де зростає діра в бюджеті. Так само будуть некерованими правоохоронні структури, що загрожує не просто протестами, а бунтом із серйозними наслідками.
Бо влада живе в ілюзії, що вона, прибираючи людей, які розуміються на справі, починає контролювати ситуацію, а насправді – втрачає цей контроль. Люди робитимуть так, як вважатимуть за потрібне, силова вертикаль буде зруйнована. А це – прямий шлях до хаосу.
Олександр Кочетков, політичний аналітик, спеціально для Главреду