Судячи з українських телеграм-каналів, на Херсонському напрямку є невелике просування: українці, начебто, зайняли Киселівку. Якщо це правда, то між ЗСУ і Херсоном залишилася одна Чорнобаївка, яка фактично вже є передмістям Херсона. Хоча вчорашні карти ISW цього не показують, але я дуже сподіваюся, що сьогоднішні це підтвердять.
Зате російський інформаційний простір просто вибухає від криків ура-патріотичних блогерів і телезірок, спраглих війни без правил. Вони вимагають знищити критичну інфраструктуру противника, залишити Україну без світла, тепла, води, даху над головою. Заморозити її, заморити голодом, зруйнувати її дощенту, зрівняти з землею, закатати в асфальт і т. д.
Ну і, зрозуміло, або розбомбити Запорізьку АЕС, або просто скинути на українські міста кілька атомних бомб. Цю блискучу ідея вже багато разів повторили в найбільш рейтингових передачах Путінtv.
Поведінка путінських пропагандистів (Симоньян, Соловйов тощо) цілком зрозуміла: вони раптом виявили, що варіант програшу Росією цієї війни - цілком реальний. А на цей випадок у них ніякого сценарію виживання персонально для себе немає.
Ось, скажімо, Патрушев. Він старший за Путіна. Для нього навіть найгірший сценарій означає в'язницю десь в Нідерландах. Це означає тюремна камера як окремий номер в готелі, інтернет цілодобово, триразове харчування з десертами і фруктами, раз на тиждень побачення з друзями і родичами і здоровий сон скільки влізе. Чим це відрізняється від будинку для людей похилого віку - пояснити важко. Не те щоб така перспектива радує Миколу Платоновича, але і не сильно лякає.
Інша справа, якась, прости Господи, Скабєєва. Їй 37 років. Що їй робити після поразки? З телебачення вона вилетить як пробка. Морда її надокучила, робити вона нічого не вміє, добрі росіяни як за командою почнуть її дружно зневажати з такою ж ретельністю, з якою ще нещодавно слухали, роззявивши рот. Доживатиме свій вік, як ходяче страховище тоталітарної пропаганди?
Он бачите діти - тітонька за магазином в сміттєвому бачку риється? Вона за гроші продалася Путіну і закликала вбивати якомога більше українців. Звичайно судили. Десять років від дзвінка до дзвінка. З конфіскацією. І чоловіка - теж. Ось вийшла. Так, по смітниках ходить. Ну а що поробиш, жити якось треба... А що українці? Ні, не чіпають. Так, хіба що іноді хтось їй в морду плюне, а так ні. Раніше могли ще по пиці дати. А тепер уже ні, охололи...
Так ось, побачивши всю цю звабливу безодню, російські телезірки раптом забилися в падучій і стали вимагати від Путіна негайно скинути на Україну атомну бомбу.
А Путіну тільки цього і треба! Більше пекла! - кричить він Громову і Пєскову. Нехай вони не зупиняються! Нехай ще й Прилєпін з Гіркіним кричать, що я слабак і розмазня і страждаю (як Пастернак!) "абстрактним гуманізмом". Розкажіть ще в телеграм-каналах, що через мою м'якотілу позицію в армії проти мене зріє змова. Ніби я заважаю їм діяти жорстко. І, таким чином, не даю їм перемогти.
І ще скажіть Рамзану, що б побільше туману розпускав і натякав на свій швидкий переїзд до Москви, на високу (яку?) посаду. Наступний етап - розпустити чутки, що я його прем'єром хочу призначити.
Розрахунок Кремля простий: він хоче, щоб у західних лідерів сформувалося чітке переконання, що якщо вони якимось чином приберуть Путіна, то на зміну йому прийдуть такі чудовиська, що вони його ще за зразок стриманості і розсудливості вважатимуть. У Кремлі хочуть, щоб на Заході прийшли до висновку, що альтернатива Путіну - це російський фашизм і третя світова війна.
Путін прекрасно знає, що справжніх фашистів-нацистів в Росії (так само як і в Україні) раз-два і все. Решта - це надуті через соломинку путінської пропаганди нікчеми, які не мають ні свого електорату, ні навіть мужності піти воювати за свої цінності. Якби праворуч від Путіна була хоч якась значуща кількість радикалів, хіба він став би збирати кримінальників у свою армію?
Але Путін старанно намагається створити саме таке враження у Заходу, що нібито він єдиний є перешкодою до того, щоб війна перестрибнула всі межі і перейшла в некеровану фазу тотального знищення України озвірілими ордами російських нациків, озброєних стратегічною авіацією і тактичною ядерною зброєю.
Всі ми повинні чітко розуміти: це путінський прийом. Він головний палій і головний мотор війни. У Росії немає значущих сил, які б від нього вимагали цього. Те, що він намагається зараз створити враження у зовнішнього спостерігача, що в Росії існує запит на ескалацію цієї війни - це чергова спроба змусити Україну і Захід в цілому сісти з ним за стіл переговорів.
Наприкінці Другої світової війни Гіммлер намагався вступити з американцями в сепаратні переговори і продавав їм себе як людину, яка єдина зможе утримати Німеччину під контролем після поразки. Що, мовляв, ніхто крім нього не може гарантувати, що батальйони Вервольфа і есесівські дивізії не розгорнуть проти союзників масштабної партизанської війни.
Як виявилося, все це було повним фуфлом: ніхто в Німеччині не хотів продовження війни. Щойно Гітлер, Геббельс і Гіммлер наклали на себе руки, все відразу само собою і закінчилося. Виявилося, що головними радикалами були самі покійнички.
Рівно це ж відбувається і зараз. Ні Прилєпін, ні Гіркін з Соловйовим не є виразниками думки мільйонів російських фашистів, так само як і Путін не є тим царем Леонідом, який стримує їх похід на Європу.
А все це лише тому, що ніяких російських фашистів немає зовсім. Точніше, всіх їх можна перерахувати по пальцях. Ось вони: Прилєпін, Гіркін, Путін, Дугін... Ну і ще пару десятків довбо....ів такого ж приблизно рівня. Все. Це такий же міф, як і українські нацисти, з якими Путін героїчно бореться у себе в голові.
Ми не дамо себе обдурити. Головна причина війни - це сам Путін. Він же і головний її двигун. І вся його підтанцьовка, яка щосили зображує брутальних нацистів, здатних за лічені дні сформувати десятки дивізій новоявлених російських есесівців - це поганий спектакль, зрежисований Добродєєвим і Ернстом.
Нехай Макрон з Шольцем і далі розмовляють з Путіним. У цьому є навіть своя користь: іноді потрібно розмовляти з пацієнтом, щоб зняти піки його агресії. Особливо після таких чутливих поразок, як нещодавно. Але при цьому важливо твердо знати:
Наше діло правильне. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.
Слава Україні!