Повалення режиму Асада в Сирії матиме серйозні наслідки і для Росії, і для Путіна особисто.
По-перше, втративши Сирію, Росія втрачає надзвичайно важливий форпост на Близькому Сході, через який вона могла активно качати ситуацію в цьому регіоні. Росія активно цікавилася Близьким Сходом з радянських часів, а все через нафту: коли в цьому регіоні неспокійно, зростає ціна на нафту, що вигідно РФ, коли спокійно – ціна падає. Тепер у Росії залишається менше важелів впливати на ціни на нафту, коли вона не може дестабілізувати ситуацію на Близькому Сході через Сирію.
По-друге, Росія втрачає єдиний порт на Середземному морі, який залишався у неї з часів Радянського Союзу, – Тартус. Цей порт дозволяв Росії залишатися гравцем у Середземному морі та претендувати на звання супердержави.
По-третє, весь "заміс" у Сирії почався після того, коли стали відомі плани про експорт газу з Катару через Саудівську Аравію і Туреччину до Європи. Тобто це конкуренція за ринки газу. Якщо тепер цей проєкт буде реалізовано, російський газ уже ніколи не повернеться на свої позиції в Європу. Очевидно, що бенефіціар – Туреччина, яка є активним гравцем у регіоні і зараз вирішує багато своїх питань.
По-четверте, це удар особисто по Путіну. Путін активно тримався за Асада, показуючи всьому світу, що зносити диктаторів неправильно. Особливо важливо для нього це було після повалення Януковича і після того, як повстанці дуже негарно вчинили з Каддафі. Тому для Путіна було важливо підтримати Асада, зокрема російськими військами.
Усе це дуже болючі удари по Росії. Судячи з усього, вона не збирається там здаватися, принаймні, російська авіація там літає. І це дуже добре: що більше будуть розтягнуті й розпорошені ресурси Росії, то менше сил у неї залишиться для боротьби з Україною.
Для Росії події в Сирії – це хороша катастрофа. Адже у неї більше не залишається можливостей розгойдувати ситуацію на Близькому Сході. Хіба що через Іран. Але й Іран під питанням, тому що зараз, за Трампа, США його дотискатимуть. Іншими словами, Росія позбавляється можливості маніпулювати світом.
Тому я не виключаю, що Путін надасть Асаду якісь сили. Принаймні, ми бачимо, що російська авіація працює в Сирії, а, отже, ці літаки не зможуть бомбити Україну. До того ж, з огляду на те, що "вагнерівці" були суттєво проріджені і зараз перебувають десь в Африці, є надія на те, що Путіну доведеться висмикнути з України і частину особового складу. Адже особистісний фактор тут серйозно дається взнаки: Путін вкрай болісно сприймає будь-які спроби повалити диктаторів у будь-якій точці світу, а тому допомагатиме Асаду.
Тарас Загородній, політичний та економічний експерт, спеціально для Главреда
Тарас Загородній – політтехнолог та експерт. Понад двадцять років займається політичним консалтингом, брав участь у виборчих кампаніях як політтехнолог, веде блоги в українських ЗМІ. Також його запрошують на політичні ток-шоу як експерта.