Дерашизація повинна відбутися спочатку в самій Украіні. Як силою зброї та духу, так і в ментальній площині - у відміні російських культурних кодів, які нас тримають в «руском мірє».
Нинішня дискусія про Булгакова та массоліт з цієї ж сфери. Власне сам письменник в пізньому совку й став продуктом радянсько/російського массоліту.
Моя старша дочка (їй нещодавно виповнилося 20) не лише не бачила купу радянських фільмів, але й не читала в повному обсязі російської совково культової класики. Тієї, яку нам нав’язували зі школи в обов’язковому шкільному курсі.
Дочка знає та любить літературу. Світову. Але не має літературних алюзій та відсилок до «мастєрмаргаритів», «собачихсердець» чи «іронійсудьби». Проте у нас з нею немає жодних проблем з порозумінням.
Для таких дітей, як моя дочка, булгакови одні з письменників в списку літератури третьої країни, поряд з синегальськими чи бразильськими літераторами.
Інша справа я. Я читав і перечитував Булгакова. Цитати з його творів були очевидним способом комунікації в культурному контексті. Були. До 24 лютого.
Моя відмова від Булгакова - болісний, усвідомлений вибір.
Тому я беру його книжки і ховаю в свій бібліотечний «спецхран». А на поличку, там де стояв Булгаков ставлю інші книжки: "Тотальний опір. Інструкція з ведення малої війни для кожного" - Ганса фон Даха, «Тактика легкої піхоти для малих підрозділів» - Крістофера Ларсена та "Тактична медицина. Посібник". Ці книги сьогодні більш важливі.
Я не виключаю, що колись, років через 15, після нашої Перемоги, коли моємо сину виповниться 18 років, я покажу йому книжки Булгакова. Розкажу про те, хто був цей автор і чому я зберігаю «майстермаргариту» в далекій шухляді. Не раніше.