Напередодні інаугурації Трамп вкотре пообіцяв закінчити війну в Україні. Але питання – на яких умовах.
Якщо Трамп дозволить Росії забрати всі ті українські території, що вона захопила, причому без жодних наслідків для неї, Америка точно не буде великою знову, як прагне Трамп. Це буде Америка, яка заохочує коаліцію власних ворогів, яка формується з Росії, Північної Кореї, Ірану і Китаю. Тому, думаю, Трамп шукатиме якусь золоту середину, для нього головне – добитися припинення вогню на певний час, а точніше до кінця власної президентської каденції. Що буде далі – це Трампа особливо не цікавить.
Звичайно, Україна не погодиться на таке припинення вогню, що стане передишкою для Росії перед новою хвилею її агресії.
Взагалі, Трамп демонструє те, що у нього немає ідеології союзництва, яке зберігалося дуже довго між Європою і США. Він може покласти край будь-яким союзам, що буде на користь ворогам Америки, які, до речі, сьогодні посилюються (тут не йдеться про Росію, бо якраз вона слабшає). Якщо Америка буде розлякувати своїх друзів і забуде тих, хто допоміг їй виграти Холодну війну (зокрема, про Україну, яка наближала завершення існування Радянського Союзу), це точно не піде їй на користь, і вона чимало втратить.
Втім, думаю, що Трамп поступово збагне все це. І, навіть якщо зараз він чогось не розуміє, він дуже швидко це усвідомить.
Не варто розраховувати на те, що політична система США стримуватиме Трампа, тому що, як виявилося ця американська систем балансів і стримувань переоцінена. Все насправді вирішують люди. Тож, якщо Трамп призначить на ключові посади дуже лояльних по відношенню до нього людей, він зможе робити будь-що. По суті, в Америці буде відбуватися олігархізація, а традиційна демократія там закінчується.
Відносно переговорів Трампа і Путіна, яких так прагне новий американський президент, слід зазначити головне: Трамп не зможе нав’язати Україні того, про що він домовиться з Путіним. Іншими словами, Трамп не зможе нав’язати Україні капітуляцію, бо це стане внутрішньо- і зовнішньополітичним ударом по ньому самому. А, крім того, зараз трохи ожила Європа і почала дбати про безпеку, а в України там чимало союзників, які не допустять нашої капітуляції.
Та й який сенс? Путін є другом усіх ворогів США, які кричать «Смерть Америці!»: КНДР, Іран тощо. Якщо Трамп матиме справи з союзником своїх ворогів, це було б безглуздям.
Тож, на мою думку, переговорів про Україну без України не буде. Трамп і Путін будуть щось обговорювати й зондувати ґрунт, але в ухваленні рішення Україна братиме участь.
Сьогодні зарано говорити про те, до яких саме компромісів Трамп може схиляти Росію та Україну, бо все це поки що тільки проєкти. Найімовірніше, Трамп у процесі переговорів зрозуміє, що Путін неадекватний і є ворогом США, бо дружить із ворогами Америки. Після цього всі ці переговори зірвуться, і США почнуть постачати Україні зброю в не менших обсягах, аніж вона постачає зараз.
Звісно, США можуть повністю припинити військову допомогу Україні, але, якщо це станеться в процесі переговорів, це буде розцінюватися як гра на боці Росії. Теоретично це може бути одним із засобів тиску на нашу країну, але про це ще зарано говорити.
Натомість на Росію Трамп буде тиснути погрозами знизити ціни на нафту і поставками зброї Україні.
Трамп буде намагатися заморозити війну в Україні. Він часто наголошував на тому, що він наполягатиме на негайному припиненні вогню. Але навряд чи йому вдасться змусити Україну і Росію припинити стріляти. Та точно сказати, що припинення вогню в 2025 році не буде, ми не можемо – зараз імовірність 50/50.
Заморожування війни на сьогодні є найбільш реалістичним сценарієм, але він у будь-який момент може змінитися: може або відновитися війна, або статися якийсь колапс у Росії, або відбутися посилення України завдяки підтримці її європейських союзників, або станеться прорив у розвитку військових технологій.
Про можливість колапсу в Росії свідчить стан її економіки – вона затухає, і немає перспективи виправити ситуацію. Навіть якщо санкції проти РФ збережуться на нинішньому рівні, у Росії все одно економічного майбутнього немає. Росія нічого не виробляє, перевела економіку на військові рейки, тож без війни Путіну буде гаплик. Він зацікавлений в ескалації, тому що кожен виток агресії подовжує його існування.
Втім, побачимо.
Хай там як, але з приходом Трампа до влади в США в світі додасться хаотичності.
Олександр Палій, історик, політичний аналітик, спеціально для Главреда
Олександр Андрійович Палій (народився 7 жовтня 1974, Звенигородка, Черкаська область) – український історик, експерт-політолог, політичний консультант. У 2006-2010 рр. був провідним експертом Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України. З 2010 року працює як політичний консультант.
Олександр Палій є автором близько 70 наукових публікацій, близько 700 газетних і журнальних публікацій, 150 відеосюжетів, а також редактором 6 книг. Є автором книг: «Ключ до історії України» (2005), «Навіщо Україні НАТО» (2006), «Заборонити рашизм» (2023) тощо, пише Вікіпедія.