Їх було "три принца" путінської Росії з величезним майбутнім, троє блискучих синів найближчих друзів Путіна - Іванова, Сечіна, Патрушева.
Але, десять років тому, в 2014 році у віці 38 років несподівано гине (потонув на пляжі) в ОАЕ Олександр Іванов – син могутнього Глави Адміністрації президента РФ Путіна. Батько Іванов був в шоці від загадкової смерті сина і більше політикою не займався.
20 лютого 2024 року в Москві, у віці 35 років несподівано помирає «другий принц» – Іван Сечин, син Ігоря Сечіна, глави Роснефти, мультимільярдера, могутнього і багаторічного друга президента Путіна. Син Сечіна помер при дивних обставинах - відірвався тромб. Знайомий діагноз для приховування вбивства в путінській Росії.
Після смерті улюбленого сина честолюбний Іванов перестав претендувати на велику владу і пішов у глибоку депресію. Ймовірно, після смерті 35 річного єдиного сина, могутнього Сечіна, теж не буде радувати його величезна влада при Путіні і накопичені тяжкою працею мільярди доларів.
Залишився живим тільки Дмитро Патрушев, Третій принц путінської Росії. Це син Миколи Патрушева, секретаря Ради Безпеки РФ, близького друга Путіна і прихильника політики наступника Путіна як форми мирного політичного транзиту Росії. Природно, на місце наступника Путіна Микола Патрушев бачить свого сина Дмитра Патрушева
Якщо і у нього відірветься тромб або авіакатастрофа (помста Вагнера), то сама ідея про наступника в оточенні Путіна втратить свою привабливість через високу небезпеку для претендентів. Тому Путіну і його оточенню доведеться повернутися до ідеї створення колективного органу влади - типу Політбюро, бо всім ясно, що після Путіна ніхто з його оточення не повинен володіти абсолютною владою.
Віктор Сергійович Небоженко (нар. 14 лютого 1953, Жмеринка) — український політолог, соціолог. Директор соціологічної служби «Український барометр». Кандидат філософських наук, пише Вікіпедія.
Працював в Інституті філософії Академії наук України, Інституті соціології Академії наук України.
У 1994-му брав участь в першій президентській кампанії екс-прем'єр-міністра України Леоніда Кучми.
З 2003-го — керівник соціологічної служби Національного інституту стратегічних досліджень при Президенті України, директор Соціологічної служби «Український барометр».