Сировинне прокляття або сировинний фарт? Або скільки трильйонів доларів Україна втрачає (відповідь у фіналі поста).
Сировинне прокляття - це коли економіка скочується до найпростіших циклів з експорту сировини, перетворюючись на сировинний придаток для інших країн.
У чому недолік цієї моделі, відомої ще як "голландська хвороба"?
На базі сировини важко нарощувати ВВП (якщо це не Нафта і у вас численне населення).
Твоя країна залежить виключно від кон'юнктури зовнішніх ринків, а не від зовнішнього попиту.
У країні буде скорочуватися число добре оплачуваних робочих місць і надлишок населення буде "виштовхуватися" за допомогою трудової міграції за кордон.
Деградація освіти, науки - висококваліфікована праця просто нікому не потрібен.
Деградація медицини - у держави і населення немає грошей на неї.
Стиснення енергетики.
З інфраструктури буде розвиватися лише те, що сприяє вивезенню сировини, все інше - в утиль.
І найголовніше - доходи від експорту сировини будуть розподілятися на користь невеликої групи осіб, залишаючи решту населення в злиднях.
Сировинна економіка народжує потік сировинної ренти. Сировинна рента народжує корупцію і створює рентоорієнтовані політичні еліти.
На відміну від такої моделі, економіка додаткової вартості формує довгострокові стимули зростання, спирається на внутрішній попит.
Також створює попит на кваліфіковану робочу силу, науку та освіту.
Формує ресурси для розвитку енергетики, транспорту та медицини.
І найголовніше - така модель перерозподіляє доходи на користь малого та середнього бізнесу, формує широкий сегмент середнього класу.
Що створює попит на ефективну та чесну модель управління.
А тепер перейдемо до трильйонів.
З 15 трлн дол оціночної вартості наших природних ресурсів, приблизно 2 трлн дол можуть бути задіяні а світовій економіці нового типу.
Якщо взяти умовний відрізок в сто років, сировинна модель економіки дасть нам плюс 50 млрд ВВП, мізерне число робочих місць і всі ці гроші підуть на користь основних ФПГ.
У той же час, модель складної економіки передбачає, що ціна сировини трансформується в готову продукцію з мультиплікатором в середньому 1:10.
А це вже плюс 250 млрд дол до ВВП при граничній схильності до імпорту в розмірі 0,5.
Але це ще не весь ефект. Є первинний і вторинний перерозподіл доходів в рамках формування ВВП.
Працівники компаній отримають зарплату і витратять її в секторі послуг і на ринку споживчих товарів.
А це ще плюс ВВП у розмірі 125 млрд дол.
За рахунок податків, зібраних в рамках складної моделі, тобто з зазначених вище витрат, держава заплатить хороші пенсії, допомоги і зарплати бюджетникам.
Які знову-таки підуть витрачати свої гроші в секторі послуг. А це ще 60 млрд дол. плюс.
Нові податки і виплати бюджетникам - ще 30 млрд дол ВВП і так до повного загасання ефекту мультиплікатора.
В результаті ВВП отримає: 250 + 125 + 60 + 30 + 15 + 7 + 3... = до 500 млрд дол на рік плюс.
Саме так виникли всі найбільші економіки світу.
Навіть Німеччина виникла на вмінні перетворювати своє вугілля і метал в продукцію машинобудування.
Недарма війни між нею і Францією велися за вугільні басейни, а примирення і проект ЄС почалися з післявоєнної Угоди про спільний європейський ринок вугілля і сталі.
Британія зрозуміла, що потрібно експортувати не вовну, а сукно і використовувати у світовій торгівлі не абсолютні переваги у вигляді сировини, а відносні у вигляді технологій і продуктивності праці.
Швеція навчилася перетворювати свою залізну руду не просто в високоякісний метал, але і в продукцію машинобудування і ВПК.
Таким же шляхом йшли США.
Зараз світ вугілля залишився в минулому. Але тут важливий принцип.
Настає світ рідкоземів, літію, урану, титану графіту. Та й світ залізної руди і металу нікуди не дінеться.
Потрібно лише створити умови трансформації цього природного багатства в ще більше національне багатство.
Так само як і використовувати наш аграрний потенціал для зростання додаткової вартості, хоча б в напрямку масел, біопалива, рослинного білка, кормів для худоби та птиці.
Різниця очевидна.
Створення частини ВВП на 50 млрд на рік або на 500 млрд дол на рік.
Розподілити 50 млрд дол на користь десятка "сімей" або розподілити 500 млрд дол на користь 30 млн осіб.
Працювати з метою вивезення 50 млрд дол за кордон або для вкладення 500 млрд у внутрішній ринок.
Скільки можна йти по першому шляху і не помічати другий?
Скільки можна продавати за сочевичну юшку як біблійний Ісав право свого первородства в частині використання національного багатства.
Олексій Кущ - фінансовий аналітик, економічний експерт. Живе у Києві, працює в Аналітичному центрі "Об'єднана Україна". Автор аналітичних публікацій, активно веде блог на своїй сторінці у Facebook. Колишній радник президента Асоціації українських банків.