США та інші західні партнери України бояться ядерної війни, а тому уникають прямого військового конфлікту з Росією і категорично проти збільшення кількості країн, які мають ядерну зброю. Рух, спрямований на обмеження розповсюдження ядерної зброї, з’явився давно, у 50-х роках, фактично з появою ядерної зброї. Тоді ж виникла галузь міжнародного права про це.
До речі, ядерної війни боїться не тільки Захід, але й Росія, що б там не говорили російські пропагандисти.
Інформацію, подану виданням BILD, про те, що наша влада всерйоз розглядає можливість відновлення запасів ядерної зброї, майже одразу спростувало Міністерство закордонних справ України. Але дискусія ще не вщухла. Втім, дискусія про те, чи потрібна Україні ядерна зброя, триває у нас із 90-х років, із моменту підписання Будапештського меморандуму.
Слід зауважити три важливі речі.
По-перше, ми не самі відмовилися від ядерної зброї, а під величезним тиском США. Саме США. В обмін нам обіцяли гарантії безпеки, які ні в 2014, ні в 2022 роках не були підтверджені повною мірою. Тож нам постійно потрібно нагадувати нашим міжнародним партнерам, що вони не виконують у повному обсязі своїх безпекових гарантій за те, що ми відмовилися від ядерної зброї. І Зеленський це робить.
По-друге, тема ядерної зброї потенційно буде проблемою і ризиком конфлікту інтересів у наших стосунках із західними партнерами. В Україні були, є і будуть прихильники створення ядерної зброї. І не тільки у зв’язку з нинішньою ситуацією. Це було і раніше, і до 2014-го року. Націоналісти та деякі інші політичні сили завжди вважали помилкою відмову України від ядерної зброї і наполягали на тому, що потрібно знову стати ядерною державою.
Та ми маємо розуміти: якщо Україна піде шляхом створення ядерної зброї, це призведе до конфлікту інтересів із нашими західними партнерами, і тоді можна буде забути про НАТО і Євросоюз.
По-третє, може виникнути ситуація, яка буде підштовхувати Україну до створення ядерної зброї. Потреба в цьому виникне за двох умов:
Тоді у нас не буде іншого виходу, і ми будемо мусити створити власну ядерну зброю.
При цьому є важливий момент – про це треба не базікати публічно, а робити. І робити таємно, як це, наприклад, робив Ізраїль. Всі, хто створював ядерну зброю, спочатку її виробили, а потім, якщо потрібно, легалізували цей факт. Тому не треба говорити про це. Адже якщо наші партнери будуть про це знати, це може стати проблемою.
Отже, це питання гарантій безпеки, про які час від часу необхідно нагадувати партнерам. Так нещодавно зробив президент Південної Кореї, який, відвідуючи США з великим візитом, сказав, що у Північної Кореї є ядерна зброя, і вона постійно нею погрожує, тому або США нададуть південним корейцям гарантії ядерної парасольки, або вони почнуть створювати ядерну зброю. І США були змушені пообіцяти, що нададуть таку гарантію, бо йдеться про партнера, який має економічну і технологічну потугу та здатний створити ядерну зброю.
Крім того, одна річ – говорити про ядерну зброю, а інша – бути здатним її створити, тому що це гроші. Думаю, що технологічно Україна може створити ядерну зброю. Але це потребує грошей та відволікання значних ресурсів від інших потреб.
До того ж це ризик, тому що навіть спроба створити ядерну зброю викличе неминучу і жорстку реакцію з боку Росії. За інших умов нова війна з Росією не гарантована: якщо в РФ знатимуть, що Україна дасть відсіч, що партнери будуть нас підтримувати – не воювати за нас, але підтримувати нас хоча б так, як зараз, росіяни навряд чи підуть новою війною.
А от якщо в Росії знатимуть, що ми вже працюємо над ядерною програмою, вірогідність війни буде близькою до 100%. У тому числі, можливо, з застосування тактичної ядерної зброї. Тобто РФ не буде просто так дивитися, а застосує проти нас усі свої можливості, в тому числі й ядерні.
Поки що не час Україні займатися створенням власної ядерної зброї. На даний момент у нас немає грошей і ресурсів на це. Нам грошей не вистачає на оборону конвенційною зброєю, тож яка там ядерна зброя! Вибачте, але у нас немає свого порохового виробництва. Спочатку слід створити хоча б власне порохове виробництво, щоб ми могли самі виробляти артилерійські снаряди, щоб у нас був порох для стрілецької зброї, тощо, а потім уже починати думати про ядерну зброю. Слід зробити хоча б мінімум, який потрібен нам для захисту, а потім уже починати будувати «потемкинские деревни» з ядерною зброєю.
Тому я дуже критично ставлюся до подібних порожніх дискусій, які не тільки не приносять нам жодної користі, але й створюють проблеми у відносинах із нашими партнерами.
Якщо зараз Україна почне заявляти про те, що буде створювати ядерну зброю, нам швидко перекриють кран фінансової і воєнної допомоги. Тому нам слід бути обережнішими з цією темою.
Адже і спростування публікації BILD з’явилося не випадково, а тому, що нам швидко нагадали: або Захід залишається нашим партнером і нам допомагає, або ядерна зброя. У нас зараз вибору немає.
Якщо у нас не буде надійних гарантій безпеки в перспективі, якщо Росії буде не до нас, але ризики з її боку залишатимуться, якщо у нас буде економічна спроможність, якщо ми не базікатимемо про це на кожному розі, а просто робитимемо таємно, тоді це інша справа. А якщо зайвий раз говорити про це нашим партнерам, ефект буде протилежний.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», спеціально для Главреда
Фесенко Володимир (8 листопада 1958, Лозова, Харківська область) – український політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента". Лауреат премії "Celebrity Awards 2020" в номінації "Політолог року", пише Вікіпедія.