11 квітня Росія ракетним ударом зруйнувала одну з найбільших ТЕС в Україні – Трипільську. На щастя, найближчим часом катастрофічних наслідків від цієї атаки ми не побачимо, тому що на дворі вже весна, і попереду літо. Якщо говорити конкретно про Трипільську ТЕС, то, на щастя, вона не генерувала тепла. Тобто вона була саме маневровою потужністю для українських диспетчерських служб і забезпечувала частину Києва, Київської, Черкаської та Житомирської області та працювала на 30% потужності.
Тому хочу попередити про те, що коли ви читаєте Вікіпедію, чи хтось з журналістів розповідає, що було “винесено” 1,7 гігавати, то так воно не працювало. Трипільська ТЕС була, до речі, останньою потужністю, яка залишалася у “Центренерго”, і тепер можна сказати, що генеруючих потужностей у цієї компанії немає. Для нас це означає, що теплових маневрових потужностей в Україні теплових не залишилося, а чверть маневрових потужностей, які створювала Дніпровська гідроелектростанція, тобто ДніпроГЕС-1 та ДніпроГЕС-2, які виробляли гідроенергію, теж немає. Фактично з маневрової генерації залишилося 10-15 відсотків від того, що мала Україна до потужних ракетних атак РФ.
Маневрова електроенергія – це електроенергія піків споживання. У нас є атомні електростанції, які дають від 50 до 80% потужності, які в загальному постачали до системи до 40 відсотків потужностей на рік. Усе інше – це піки споживання, напряму укладені договори з великими промисловими споживачами, та інші електростанції. Зараз у нас загалом було вибито близько 7 гігават маневрових потужностей з 14. Але 14 гігаватами ми вже давно не користуємося – в Україні вже понад два роки триває повномасштабна війна, і за цей ми користувалися 9-10 гігаватами потужності.
До того ж, Україна після злиття з європейською енергосистемою почала імпортувати електроенергію. У нашому випадку це сталося позапланово, на півроку раніше, і після початку повномасштабного вторгнення тестовий режим став постійним, адже Україна остаточно відʼєднала свою енергосистеми від російської та білоруської.
Чому це важливо? Тому що регіони, які знаходяться на заході України будуть в принципі убезпечені, адже базово там є атомна енергетика та імпорт електроенергії з-за кордону, що дозволить їм фактично жити без відключень.
Нещодавно були ухвалені зміни до законодавства, яке не давало купувати дуже дорогу електроенергію з Європи. Зараз це скасували, тому виникає питання – хто платитиме за потрібні нам потужності, які ми будемо купувати в ЄС. Тому, на мою думку, інакше, ніж підвищенням тарифів наша держава відреагувати на може. До лічильників, які рахують електроенергію за біржовими цінами, ми ще не доросли, тому це буде покриття або за рахунок донорських надходжень з Європи до держбюджету, або з тарифів.
Що стосується центру, сходу та півдня України, то тут потрібно створити якомога більше енергетичних переходів, за допомогою яких ми з'єднуємося з Європою. Адже через Трипільську ТЕС проходили лінії електропередач, які зʼєднували центральну, східну і південну частини України. Після атак на інфраструктуру таких зʼєднань залишилось мало, і я впевнений, що наступними кроками росіян будуть удари по цих з'єднаннях.
При цьому вздовж всієї лінії фронту у Сумській, Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській областях та на півдні України системні відключення електроенергії будуть якщо не влітку, то починаючи з осені і протягом усієї зими (хоча вони є і зараз через продовження ударів та відновлення мереж після них). Єдине, що могло б цьому завадити – завершення війни, але навіть тоді в Харкові, Сумах, Одесі, Миколаєві та Херсоні все одно будуть перебої.
Не кажучи вже про те, що через удари по теплових станціях Харківська та Сумська області фактично залишилися без тепла взимку. Лише у Харкові 26 відсотків житлового фонду підключені до системи центрального опалення, тому вже зараз потрібно думати, що з ними робити.
У той же час ситуація далеко не катастрофічна. Я очікував цієї ситуації ще взимку 2022 року, і з того часу люди підготувалися, запаслися генераторами, батарейками. І саме через те, що це сталося навесні, ми ще маємо дуже великі шанси на те, щоб досить комфортно це перенести.
Андрій Закревський - експерт з питань енергетики.
Інженер з видобутку нафти і газу, аспірант МНТУ ім. Бугая. Директор і консультант з розвитку українських видобувних і нафтосервісних компаній ( «КУБ-ГАЗ», «Регіон», «НТП Бурова Техніка»). Керівник проекту «Перший Буровий Портал».
Сфера наукових досліджень: геофізичні дослідження при бурінні та експлуатації горизонтальних свердловин, екологічні та економічні аспекти впровадження технології ГРП на виснажених родовищах України. Вивчення впливу нафтогазової галузі на біорізноманіття України. Промислова екологія. Послідовний прихильник впровадження методів ГРП і колтюбінгових технологій в українській нафтогазовій галузі.
Керівник консалтингової агенції "ЕнергоДжерела" та голова правління асоціації "Нафта і газ України".