Спікер МЗС України Георгій Тихий заявив, що наразі ведеться робота над участю України у транспортуванні азербайджанського газу до Європи. Але проблема в тому, що в Азербайджані немає вільних обсягів газу. Вони самі споживають 15 мільярдів кубометрів, і близько 25 мільярдів уже розподілені за довгостроковими контрактами європейським трейдерам. Це означає, що вільних ресурсів у них майже немає, можливо, лише кілька десятків чи сотень мільйонів кубометрів, чого недостатньо для повноцінного транзиту.
Отже, замістити 15 мільярдів кубометрів газу на рік азербайджанським ресурсом через Україну неможливо, оскільки наявні контракти вже передбачають транспортування газу іншими маршрутами. Зокрема, через Туреччину (газопровід TANAP) та Трансадріатичний газопровід (TAP) у напрямку Греції та Італії.
Тому азербайджанського газу тут не може бути. Можливий лише один варіант: через українську систему може транспортуватися близько 15 млрд кубометрів виключно російського газу, якщо якась азербайджанська компанія укладе контракт із «Газпромом» і реекспортує його до інших країн Європейського Союзу.
Це – міф, який давно спростували експерти.
Варто зазначити, що європейські партнери не можуть вимагати від України транзиту газу країни-агресора – це неможливо. Лише окремі держави-маріонетки Путіна, такі як Угорщина та Словаччина, можуть виступати з відповідними вимогами, але вони не єдині в Європейському Союзі. Голова Єврокомісії та єврокомісар з енергетики вже заявили, що ЄС підготувався до проходження цього та наступних зимових періодів без російського газу та підтримує припинення транзиту. Тому це лише маніпуляції з боку Угорщини і Словаччини, які загрожують Україні та Європейському Союзу накладати вето на важливі закони.
Якщо ж транзит буде поновлено, це означатиме втрату стратегічної позиції України у війні та неспроможність дотримуватись санкційної політики щодо Росії. І тому у наших партнерів виникне питання: якщо Україна транзитує російський газ і російську нафту нафтопроводом «Дружба», то чому тоді ми зберігаємо санкції проти Росії? Тобто ми таким чином створюємо підстави для того, щоб санкції були скасовані — як на газ, так і на нафту та інші російські товари.
Крім того, це дасть змогу РФ додатково заробляти близько 6 млрд доларів на рік. Це, на мою думку, була б абсолютно провальна стратегія, якщо таке рішення буде ухвалене.
Водночас Україна може використати питання транзиту як важіль у майбутніх переговорах. Зокрема, можливість поновлення транзиту має розглядатися лише в обмін на значні поступки з боку Росії, такі як повернення Запорізької АЕС під український контроль та припинення обстрілів енергетичної та цивільної інфраструктури. Це могло б стати основою для подальших переговорів про припинення вогню.
Проте наразі, за інформацією колишнього прем'єр-міністра Молдови Іона Стурзи, який має контакти як з українською владою, так і з представниками «Газпрому» та російського уряду, Росія вже відхилила подібні пропозиції. Якщо ж адміністрація Дональда Трампа візьме участь у таких переговорах, вона може сприйняти їх позитивно, оскільки це підвищить рівень ядерної безпеки в Європі та надасть США додаткові важелі тиску на Росію.
Якщо такі пропозиції будуть обговорені з адміністрацією Трампа та самим Трампом на переговорах, я думаю, що йому це сподобається, тому що це абсолютно слушні пропозиції. Вони підвищують рівень ядерної безпеки в Європі та є абсолютно збалансованими. Тому, на мою думку, Європейський Союз теж має їх підтримати. Це дуже серйозна основа, і Україна може перехопити ініціативу на цих переговорах.
Якщо Путін відмовиться, то Україна отримає стратегічну перевагу, оскільки нова адміністрація США побачить, що Путін відхиляє абсолютно розумні пропозиції і є недоговороздатним. Це практично знищить стратегію Кремля, яка розрахована на переконання адміністрації Трампа про те, що Україна не хоче завершувати війну, не прагне мирних переговорів, що Зеленський нібито нелегітимний тощо. Але якщо Україна висуне таку пропозицію, а Росія відмовиться, усі побачать, що саме вона є недоговороздатною. І це призведе до посилення тиску з боку США на Росію.
Тому будь-яке рішення Росії з цього питання буде вигідним для України. Це вигідно і Трампу, тому що, по-перше, це може стати серйозною основою для припинення вогню, яка ставить перед собою таке завдання.
По-друге, вони можуть представити це світовій спільноті та своєму народу як досягнення: мовляв, вони вирішили питання ядерної безпеки та повернули атомну станцію Україні.
Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова, спеціально для Главреду
Володимир Омельченко - директор енергетичних програм Центру Разумкова.
Автор понад 50 наукових і публіцистичних праць. Брав участь у розробці та здійсненні міжнародних енергетичних проектів та наукових дослідженнях міжнародної енергетичної політики.
У 1992–1996 р. працював на різних посадах в галузі машинобудування;
1997–1998 — головний фахівець відділу нафтової, газової та нафтопереробної промисловості міністерства економіки України;
1998–2003 — НАК «Нафтогаз України», очолював напрям транспорту нафти;
2004–2007 — головний консультант Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України;
з лютого 2007 р. — експерт Центру Разумкова, з 2013 року — директор енергетичних програм.