Підсумки «Собору УПЦ» можна коротко оцінити словами Митрополита Епіфанія у Доповіді на Архієрейському Соборі ПЦУ: «з великої хмари - малий дощ».
Дам узагальнену коротку характеристику.
1. Вирази щодо російської агресії максимально м‘які та округлі. Це після 3-х місяців страждань, які головним чином торкнулися областей, де багато симпатиків МП. На все, що вважали за потрібне сказати про війну, знайдено сорок слів! І жодного з них - про оцінку ідеології «русского мира» як основи агресії, та про свою роль в поширенні цієї ідеології.
2. «Виражаємо незгоду» з позицією Кирила - тобто не засуджуємо, не розриваємо зв’язок, а просто «виражаємо незгоду». Тут явно видно формулювання митрополита Онуфрія - українською незгоду висловлюють, а не виражають.
3. «Зачистка Статуту» - це те саме, що відсутність слів «Московський Патріархат» в офіційній назві: спроба приховати те, що «УПЦ» - залишається в юрисдикції Московського Патріархату.
Слова про «незалежність і самостійність» - винахід ще 1990 (!) року для прикриття залежності та несамостійності. Є автокефалія, і автономія. Собор ні слова не сказав про автокефалію - навіть про теоретичне бажання її досягнення.
Що означає «незалежність і самостійність 2.0»? Новий інтерфейс старої програми? Якщо ця «незалежність і самостійність» більш незалежна і самостійна, ніж була - то чи не є це одне визнанням правоти тверджень УАПЦ/ УПЦ КП/ПЦУ, що «самостійність і незалежність» насправді не була ні тим, ні іншим?
Чи поминатимуть надалі ім‘я Московського патріарха? - можливо буде видно зі змін у Статуті. Але судячи з формулювань Постанов - митрополит Онуфрій буде поминати, а це означає - подальшу залежність від Кирила всієї Митрополії.
Читайте такожСобор УПЦ МП схвалив рішення про повну незалежність4. Мироваріння та діаспора - суто «тролінг ПЦУ». Ані одне, ані інше ніяк не визначає статусу незалежності. У Лаврі варили миро в часи Київської Митрополії до 1686 р. і навіть в синодальну епоху РПЦ - але в жодному випадку це не було ознакою незалежності. Утримувати українську діаспору в орбіті МП - давня мрія, «патріарші парафії» РПЦ в США та Канаді в радянський час - переважно були українськими за етнічним складом.
5. Затвердження всіх рішень за період від 2011 року означає і затвердження того рішення УПЦ МП (за лекалом з Москви), де сказано про розрив зі Вселенським Патріархатом. Замість того, щоби відкрити дорогу до діалогу з ним - закриті двері тепер ще й соборно заколотили дошками.
6. Щодо діалогу. «Щоби діалог відбувся» ставляться три передумови: погодитися, що громади не будуть переходити з МП в ПЦУ; погодитися з тезами пропаганди МП проти ПЦУ; погодитися з тим, що ієрархія ПЦУ - «неканонічна».
Тобто Собор відкидає пропозицію Архієрейського Собору ПЦУ про діалог без попередніх умов? Чекаємо роз‘яснення від іншої сторони, але поки що це виглядає так: виконання 3-х передумов має лише відкрити діалог без ясно означеної мети.
Такої відповіді очікували і такою є відповідальна щодо нинішнього стану українського православ’я позиція?
7. Швидкісне проведення за день зібрання, Синоду, Собору єпископів та Собору УПЦ мало на меті максимально згорнути дискусію. Як під час заходів, так і загалом. Тепер на всі питання в середині МПвУ буде відповідь: читайте рішення Собору, там все сказано.
«Гора родила мышь».
Євстратій (Зоря), Архієпископ Чернігівський і Ніжинський, заступник Голови Управління зовнішніх церковних зв’язків УПЦ ПЦУ