Тишкевич оприлюднив план: переговори між Україною та Росією до осені та нова угода щодо зерна

Експерт пояснив, чому взаємне блокування експорту зерна з України та Росії може спонукати Вашингтон, Пекін і Мінськ до повторення сценарію 2022 року.

Поки сторони обмінюються ударами по портах Азовського та Чорного морів, під загрозою опинився експорт зерна не тільки України, а й Росії - ситуація, яку світ уже переживав у 2022 році. Експерт Ігар Тишкевич вважає, що на цьому тлі цілком реальна зустріч Україна-США-Росія з обговоренням нової «зернової угоди», причому з розширеним колом зацікавлених сторін - від Китаю до Білорусі. У своїй колонці він пояснює, чим нинішня ситуація відрізняється від подій чотирирічної давнини та яку роль у ній може відіграти транзит через українську та білоруську території. Публікуємо думки автора в оригіналі.

Зустріч утрьох до осені?

Можлива. Як і нова «зернова угода». Але з більшою кількістю учасників

Зеленський заявив, що хотів би зустрічі РФ-США-Україна до осені. І вона може (!) відбутися. Де можливі навіть практичні результати. Які дуже сильно нагадуватимуть нам 2022 рік.

Суть того, що відбувається?

Дивимося на море.

1. Україна своїми ударами фактично заблокувала вивезення зерна через порти Азовського моря. Експорт нового врожаю з РФ скоротився.

2. Росія своїми ударами близька до блокування вивезення зерна з портів «Великої Одеси». Експорт нового врожаю під загрозою.

Далі розглядаємо статистику світового ринку.

Пшениця: РФ 20–22 %, Україна близько 8 % (2024–25 роки)

Кукурудза: РФ 2–3 %, Україна 12–13 %

Ячмінь: РФ 12–13 %, Україна 8 %

Соняшникова олія - в України 35–36 %, у РФ - близько 30 %

На загальному ринку продовольства (у вартісному вираженні) ці дві країни сукупно мають невелику частку - до 5%. Але, як зазначено вище, за окремими позиціями - від 40 до 65%

Зерно вже подорожчало на світових ринках, але подешевшало як в Україні, так і в РФ. Якщо експорт не буде розблоковано - можливий дефіцит і зростання цін.

Тобто повторюється ситуація 2022 року. Але вже не з точки зору проблем лише з українським експортом, а з точки зору проблем з експортом як з України, так і з РФ.

На цьому тлі цілком можливе ініціювання розмов про повернення до «зернової угоди». Більше того, її можуть подати як «перший крок до миру».

І тут з’являється ще один зацікавлений учасник. Нагадаю, що зернова угода 2022 року супроводжувалася звільненням від американських санкцій усіх (!) російських добрив (General License #6 (вже з літерою D, якщо не помиляюся) діє досі, до речі).

Але у 2026 році США домовилися щодо калійної теми з Лукашенком. Зрівняли умови з РФ, так би мовити. І до осені вони дуже розраховуватимуть на розблокування експорту з Білорусі. Особливо, якщо це в інтересах американських покупців. І тут постає питання транзиту.

Тут я не виключаю активності офіційного Мінська у двох напрямках: залізничний транзит українського зерна до портів Литви та Латвії та залізничний транзит білоруських добрив через територію України до портів Одеси. Принаймні я не здивуюся, якщо таке питання буде порушено. Воно порушувалося й у 2022 році, але тоді РФ зробила все можливе (включно з зальотами Ту-95 і запусками ракет по українській території), щоб показати, що Мінськ нічого не може гарантувати. Зараз є зацікавлена сторона у вигляді США.

Тому зустріч може відбутися. Точніше - зустрічі. Де будуть інтереси США, які вперше за багато місяців посилатимуться на інтереси «програм ООН з продовольчої безпеки». Будуть інтереси й КНР, на частку якої припадає 49% експорту української кукурудзи (18% в імпорті Китаю), 10% соняшникової олії (22% в імпорті Китаю). З іншого боку - білоруська калійка - 27% у імпорті Китаю.

І тут знову «задача із зірочкою» у комунікації МЗС України з КНР. Вже у сфері інтересів Пекіна.

Але якщо зацікавлені сторони - і Вашингтон, і Пекін (а Рубіо поговорить з Ван І) - зернова угода можлива. І це дійсно може стати репетицією розмов про нові рамки замороження війни в Україні.

Джерело