"Вони роздягалися до трусів, кидали форму і ховалися в підвалі. Але так в трусах їх в полон і брали", - розповідають мені жителі деокупованих територій Харківщини про втечу росіян. Вони зіткнулися з контрнаступом, відбити який фізично не могли. Хоча збиралися в Харківську область всерйоз і надовго.
Про це говорить багато чого: росіяни запускали окупаційну владу у всіх сферах життя, перефарбували багато в триколор, розвісили борди «Росія навіки», завозили в магазини «сосиски ЛНР», «Московський майонез», російські напої. Йти не збиралися.
А прості українці були змушені жити, приймаючи нав'язані правила. Тих, хто був не згоден, чекали тортури (страшні місця – струм, нігті, кийки з презервативами і т.д.) нам належить дізнатися ще багато моторошних фактів про тортури, які росіяни влаштовували українцям, намагаючись побудувати в Харківській області російський світ і відфільтрувати всіх, хто проти.
Але їхні плани зруйнував геніальний український контрнаступ. Було цікаво спостерігати в режимі реального часу, як російська пропаганда незграбно намагається приховати провал. Доходило до абсурду: по центру Балаклії вже гуляють мами з дітьми, розглядаючи кинуту росіянами бронетехніку, а росновини ввечері того ж дня повідомляють, що «в Балаклії йдуть бої, але місто під контролем армії рф».
Росія не тільки зазнала повної поразки на харківському напрямку, але і в черговий раз захлинулася у своїй брехні, яку помічають вже і росіяни. Школяреві ясно, що півроку займати і утримувати величезну територію, щоб потім раптом «планово перегрупуватися», покидавши техніку, зброю і боєприпаси - це брехня.
Йдуть, коли отримують. Йдуть, коли залишаються відрізаними від постачання, зі знищеною логістикою. Йдуть, коли зазнають поразки. Україна не залишила росіянам шансів у Харківській області. Українська армія, поліція, ТРО, Нацгвардія, прикордонники – наша гордість. У нас геніальне військове командування. У нас героїчні люди. Низький уклін кожному бійцю. Вічна пам'ять нашим героям, які віддали свої життя...