Лише зараз українське суспільство починає розуміти, що міжнародно-правова система, яка склалася після Другої світової війни і невід'ємною частиною якої є ООН, опинилася в глибокій кризі і не може вважатися адекватною сучасним реаліям.
Зокрема, Організація Об'єднаних Націй показала свою повну безпорадність в умовах, коли усупереч її Статуту і волі переважної більшості учасників міжнародного співтовариства, постійний член Ради Безпеки ООН здійснює агресію проти країни, яка не володіє ядерною зброєю або іншими засобами стримування.
На жаль, починаючи з 2014 року, було втрачено купу дорогоцінного часу на наївні мрії про те, що до нас приїдуть миротворці з ООН і захистять нас від рф. Нас свідомо, чи ні, уводили в оману, обіцяючи те, чого не можна було здійснити та демотивували щодо готовності чинити опір агресії.
Ми ж довірливо слухали ці нісенітниці, бо це було приємно і означало, що нічого не треба робити – мовляв світ має захистити державу-засновницю ООН. Слухали і не хотіли брати до уваги уроки історії. Слухали і не звертали увагу на попередження. За це зараз й розплачуємося за найбільшою можливою ціною...