На тлі затяжної війни та нових геополітичних викликів перед Україною дедалі гостріше постає питання ефективності державного управління в умовах постійних криз. У своїй колонці політичний та військовий аналітик Віктор Андрусів аналізує, як зовнішні фактори — від енергетичного тиску до змін на світових енергетичних ринках — поєднуються з внутрішніми управлінськими проблемами. На його думку, саме здатність держави оперативно реагувати на виклики визначатиме стійкість країни у війні. Публікуємо ключові думки автора.
Одна криза за іншою...
Цей рік можна ставити в топ по нефартовості. Спочатку нас вперше за багато років вдарила люта зима, і саме в тоді, коли путін вирішив влаштувати блекаут. На тлі грандіозної корупції в сфері захисту енергетичних об’єктів, нам довелось пережити одні з найбільших в історії людства бомбардування при -22.
Наступне - історія з Іраном. На початку року російська економіка почала летіти в трубу з такою швидкістю, якої навіть експерти не прогнозували. Трамп нарешті ввів жорсткі санкції і змусив Індію відмовитись від закупівлі російської нафти, що мінусувало майже 40% її обсягу. Ситуація фактично не залишала путіну вибору, окрім як починати реально домовлятись. І тут іранське “СВО” з двох тижнів перетворюється на невідомо що. Нафта рванула, Трамп переключився, путін отримав тимчасовий ресурс для продовження військової кампанії.
Нарешті прийшла ще одна криза, яку я давно прогнозував - крах державного управління. Я вже давно писав, що необхідно шукати варіантів перезавантаження державного управління в умовах війни, і навіть пропонував свої ідеї. По - факту ми маємо розвалений неспроможний приймати рішення парламент, і уряд неспроможний пропонувати ці рішення, крах економіки і тотальну залежність від зовнішнього фінансування.
У війні на виснаження, а саме такою є зараз наша війна, державне управління є фундаментом виживання. Здатність державного апарату реагувати на кризи, знаходити нові креативні рішення єдине, що продовжує стійкість у такій війні. Як тільки державне управління починає сипатись виникає ризик обвалу всього. Саме так було з Німеччиною у 1918 році, що призвело до її колапсу і поразці у війні. Ми не в такій ситуації, але продовжуємо рухатись саме туди.
Потрібно розуміти, що управлінський колапс має наслідки для війни вже, а не у відкладеному майбутньому. Неспроможність ефективно діяти мотивує путіна продовжувати тиснути, і зменшує віру в нас збоку партнерів. Для Трампа в такій ситуації виглядає, що легше дотиснути по угоді нас чим путіна, чим він і почав займатись.
Водночас, попереду нас чекають декілька нових серйозних криз. По ціні пального я думаю, кожен вже зміг оцінити здатність до реагування нашого управлінського апарату. Але це квіточки порівняно з тим, що нас чекає. За наявними розвідданими РФ планує нову ракетну-дронову атаку, і цього разу на водоканали! Ви вже щось чули про роботу в цьому напрямі? А тепер уявіть, як дорого нам обійдеться це все при жарі 35-37 градусів влітку.
Загалом, я залишаюсь досить оптимістичним щодо ситуації на фронті і наших перспектив. Я не бачу у росіян серйозної спроможності прорвати фронт чи виграти війну військовим шляхом. Але шанси на те, що ми завершимо війну на несприятливих для нас умовах виростають з кожним новим управлінським провалом...
Віктор Андрусів – політичний і громадський діяч, заступник голови Донецької військово-цивільної адміністрації з гуманітарних питань (2015-2016), радник голови Міністерства внутрішніх справ України та керівника Офісу президента, виконавчий директор Українського інституту майбутнього (2016-2020). Нині – боєць ЗСУ, пише Вікіпедія.