Ручне управління замість енергетичної політики: чому надзвичайний стан вже нічого не врятує
Україна входить у найважчу енергетичну зиму не через відсутність рішень — а через відсутність відповідальних управлінців. У нинішній моделі влади ключові посади отримують не ті, хто здатен вирішувати складні технічні та кризові задачі, а ті, хто є “своїми”, лояльними та зручними. Саме тому сьогодні навіть надзвичайний стан в енергетиці не змінить суті проблеми — бо він означає не системні дії, а ручне управління тими ж самими людьми.
ЧС не лікує хворобу — воно лише фіксує параліч системи
Надзвичайний стан — це коли вся система працює в режимі екстреного ручного керування. Але якщо ця система роками була вибудувана на схемах, некомпетентності та політичній лояльності — то в умовах ЧС вона стає ще небезпечнішою.
Коли у Сумах світло відключають на 16–18 годин, а в Харкові — ні, хоча це обидва прифронтові міста, це не про дефіцит. Це — про рішення в ручному режимі. Про те, що комусь можна, а комусь — ні. Про те, що енергетика в Україні давно перестала бути технічною галуззю і стала політично-фінансовим інструментом.
Критична інфраструктура — як інструмент шантажу і заробітку
Списки об’єктів критичної інфраструктури формуються не за технічними критеріями, а в ручному режимі обласними військовими адміністраціями. Саме вони:
Чому? Бо там — гроші. Бо саме там прокручуються схеми з імпортною електроенергією, на яких хтось заробляє мільйони, поки лікарні сидять на генераторах, а міста — без води і тепла.
Це і є справжній зміст “ручного управління” — коли рішення ухвалюються не в інтересах країни, а в інтересах конкретних фінансових груп.
ЧС сьогодні — це лише спроба дотягнути до весни
Влада зараз намагається не врятувати енергетику, а якось протягнути до березня:
Це не стратегія. Це — виживання на політичному інстинкті. Усі ці проблеми накопичувались роками: від деградації генерації до проваленої підготовки до війни. І тепер ЧС — це просто спосіб приховати, що система вже розвалена.
Надзвичайний стан треба було вводити рік тому
Я говорив про необхідність введення надзвичайного стану в енергетиці ще минулого року. Тоді це мало сенс:
Сьогодні ж це виглядає так, ніби влада намагається лікувати реанімацією хронічну гангрену.
Як кажуть: пізно пити “Боржомі”, коли нирка вже відвалилася.
Надзвичайний стан без очищення управління — це не порятунок. Це лише узаконений хаос, у якому хтось знову заробить, а країна заплатить темрявою, холодом і зруйнованою довірою.
Експерт з питань ЖКГ. Засновник і глава Союзу споживачів комунальних послуг. Працював головою комітету ЖКГ, благоустрою, екології та охорони навколишнього середовища в Громадській раді при КМДА. Працював радником заступника міського голови в КМДА.