Експорт української зброї... саме час відкривати.
Цим матеріалом я б хотів порушити тему про експорт української зброї, який, фактично, заборонений від початку повномасштабного вторгнення, що й зрозуміло. Але, якби мені сказали про відновлення експорту української зброї у 2022-му чи 2023-му, то я б однозначно сказав - у жодному разі, бо вже давно назріли доводи, що - так, пора відкривати цю завісу.
Упевнений, що будуть ті, які скажуть, що я несповна розуму, саме зараз порушувати цю тему, коли непередбачуваний господар Білого дому робить одну заяву про допомогу Україні яскравішою за попередню. Але ось у тому-то й річ, що у зв'язку з нестабільністю допомоги від США, Україна не тільки повинна зуміти диверсифікувати американські поставки, а й починати самостійно заробляти на озброєнні, з метою наповнення бюджету і розширення можливостей щодо самостійного придбання тих чи інших зразків.
Кілька важливих факторів для розуміння ситуації.
Україна за 3 роки повномасштабної війни змогла зробити неймовірний технічний і технологічний ривок у розвиток свого ВПК. Немислимий в умовах настільки інтенсивної і нерівної війни, але все ж поки що недостатній для повного автономного забезпечення української армії, що зустрічає низку проблем, пов'язаних зі своїм подальшим розвитком - еволюцією.
Річ у тім, що у 2022 і 2023 роках нам не вистачало всіх категорій озброєнь і нам потрібно було все і якомога більше. Але з часом війна стала змінювати свій характер, і низка озброєнь відійшла на задній план, втрачаючи свою актуальність, а виробничі лінії, розвинені за 3 роки, не можуть працювати вхолосту без замовлень від МО. А альтернатива замовленням - експорт, якого немає.
Наприклад, так улюблений нами всіма в перші місяці війни ПТРК "Стугна-П", що спалювала колони російської бронетехніки, зараз не зустріти. Куди зникла "Стугна-П"? Її функціонал частково замінили fpv-дрони, та й потреба в "Стугні" менша ніж 2 роки тому, а виробничі лінії то робочі, але працюють не на повну потужність. Своєю чергою, у цьому ПТРК зацікавлені покупці на Близькому Сході, але продавати їм ми не можемо.
Отже, на прикладі лише ПТРК "Стугна-П" я, гадаю, зміг пояснити вам необхідність відкриття експорту для низки категорій озброєнь, які ми не можемо наразі виготовляти в тій кількості, на яку спроможні наші виробничі лінії, бо немає замовлення від держави, або воно надто мале через неактуальність виробу, а експортувати не можемо, бо є заборона.
Щоб наш ВПК у такій ситуації не стагнував, думаю, доцільним почати відкривати обмежений експорт, інакше ми можемо просто занапастити розвиток цілої низки перспективних проєктів, які прекрасно себе показали, але не мають доступу до ринку за умови низької внутрішньої потреби і відсутності розвитку через відсутність коштів.
Крім того, саме зараз унікальний момент для витіснення з ринку експорту озброєнь Росії, ослабленої і довіра до озброєнь якої значно знизилася саме війною в Україні. Своєю чергою, українське озброєння значно підвищило свою репутацію, і інтерес до нього зріс куди значніше, ніж до 2022 року.
Тож, доцільність таких дій назріла й актуальна як ніколи.
Коваленко Олександр народився 15 грудня 1981 року в Одесі. Закінчив Одеську Академію зв'язку ім. Попова. З 2014 року бере активну участь у протидії агресії Росії проти України. Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний опір". Провідний експерт Українського Центру дослідження проблем безпеки. Український політичний і економічний блогер під ніком "Злий одесит".