Днями президент Володимир Зеленский сказав, що у вересні він має намір надати Сполученим Штатам план перемоги у війні з Росією. Документ повинні передати діючому президенту Джо Байдену, а також кандидатам на президентський пост – Камалі Гарріс і Дональду Трампу. За словами Зеленського, в плані окреслюються питання щодо операції Сил оборони України у Курській області, стратегічного місця української держави у світовій безпеці, дипломатичного примусу Росії до миру, а також економічний аспект.
Звичайно, план, про який сказав Володимир Зеленський, у повному обсязі публікувати ніхто не буде. На мою думку, план України – це, в першу чергу, відповідь на закиди певних представників американських політичних еліт та конгресменів на адресу Білого дому стосовно того, як адміністрація Байдена бачить подальший розвиток ситуації у війні Росії проти України. У Конгресі триває дискусія щодо ухваленого закону про військову допомогу Україні, який передбачає, що адміністрація Байдена повинна у визначені терміни надати план досягнення результату, який було профінансовано американською державою. Білий дім своєї стратегії поки що не надав, тому український план може стати своєрідною відповіддю критикам.
Головна мета плану Києва – добитися скасування обмежень щодо застосування американської зброї для ударів по території Росії. Щоб умовити Штати, Україна запропонує відповідний план з ініціативами.
Значну роль у реалізації планів Україні може відіграти і операція ЗСУ в Курській області. Станом на зараз можна сказати, що події на Курщині зруйнували схему, на яку Росія робила серйозну ставку.
Росіяни планували організувати перемовини, які завершилися б закріпленням за Москвою захоплених українських територій. Вони навіть вигадали так зване обґрунтування таких умови "реаліями на землі" та "політичними реаліями". Проте ситуація змінилася, і поточні реалії – це вже присутність Збройних сил України нехай і на невеликій, але на міжнародно визнаній території Росії. І тут вже виникають питання: якщо враховувати "реалії на землі", то це означає закріплення цих територій за Україною? Чи тепер виникла необхідність перегляду позиції Росії щодо захоплених українських територій?
Вочевидь, росіяни не були готові до операції Збройних сил України у Курській області. Це зрозуміло з низки заяв Путіна і Лаврова. Вони кажуть, що виключають перемовини, але якщо перекласти їхні заяви на нормальну дипломатичну мову, перемовини вони все-таки припускають. Хочуть, щоб процес перемовин відбувався за правилами Москви, проте не мають для цього умов.
Звичайно, все буде залежати від того, як надалі розгортатиметься ситуація. Росія намагатиметься повернути втрачені райони Курської області, а ЗСУ, ймовірно, спробують розширити зону свого контролю. Не виключено, що ця зона може поширитися на решту російських регіонів, що призведе до розмови вже на зовсім інших засадах. Наразі ми бачимо, як Україна і Росія вибудовують для себе кращі умови для перемовин. Росіяни максимально вклалися у наступ на Покровському напрямку і вважають, що якщо вони доб'ються там успіху, то ситуація зміниться на їхню користь.
Крім того, Україна ситуацію на Курщині могла б використати для того, щоб умовити США на скасування ударів іноземної зброєю вглиб території Росію і, таким чином, посилити власні позиції. Таку перевагу треба враховувати і використовувати. І, думаю, цей аргумент буде раціональним для американців.
Звичайно, зараз складно передбачити, як можуть відреагувати Байден, Гарріс або Трамп на план України. У вересні, коли Київ має надати документ, буде розпал американської передвиборчої кампанії. Швидше за все, усі обмежаться загальними обтічними заявами: демократи скажуть, що вони підтримують Україну на шляху до демократії, а Трамп знову заявить про здатність завершити війну в разі свого обрання президентом.
Реакцію американських політиків наразі можна розглядати лише гіпотетично. Поки що невідомо, як все відбуватиметься. Україна до просування своїх інтересів може долучити відомих американських політиків, щоб план Києва потрапив до американського передвиборчого процесу. І тоді реакцію буде прогнозувати ще набагато важче.
Петро Олещук, політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка, спеціально для Главреда
Петро Олещук - політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка. Народився в Прип'яті в 1983 році. Закінчив у 2006 році філософський факультет університету імені Шевченка. Автор понад 30 наукових праць з політології, пише my.ua.