Україна здобула дуже важливу перемогу в ООН. І на відміну від звичайних голосувань в ООН, це може мати не тільки символічне значення.
Що відбулося? Генасамблея ООН ухвалила резолюцію щодо створення реєстру збитків, завданих Україні внаслідок російської війни. Яка наголошує, що: «Російську Федерацію має бути притягнуто до відповідальності за будь-які порушення міжнародного права в Україні або проти України, включно з її агресією на порушення Статуту Організації Об'єднаних Націй, а також будь-якими порушеннями міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, і що вона повинна нести правові наслідки всіх своїх міжнародно-протиправних діянь, включно з відшкодуванням шкоди, зокрема будь-якої шкоди, заподіяної такими діяннями».
Ключова фраза – відшкодування шкоди. І саме тут закладено не символічну основу, яка вже напружила росіян, в результаті чого головний юрист кремлівських старців, а по сумісництво карліковий алкоголік Дмитро Мєдвєдєв, вимушений був відірватися від боротьби із Сатаною і задекларувати, що «такий ООН їм не потрібен».
Чому це може бути важливо? Справа у заморожених активах Росії. В першу чергу, в резервах російського Центрального Банку. А там заморожене біля 300 млрд доларів. Але поки що лише заморожене. А від заморозки до конфіскації активів держави-агресора величезний шлях. Чому? Тому що зазвичай це працює так, що активи поганих хлопців заморожуються, поки до влади не приходять притомні хлопці і дівчата, і тоді їм дозволяють знов користуватися активами. Активами, які належать народу країни. Не порушуючи таким чином право приватної власності. Яке є святим у цивілізованому світі. Що, власне, і робить ці країни такими багатими. Не ресурси, а саме наявність правил і інститутів. В результаті чого гроші із Азіі і Африки, Південної Америки і Європи шукають прихисток саме там.
Порушувати святість права приватної власності багаті країни не поспішають. Власне тому, що вони усвідомлюють, що саме завдяки цьому вони і є багаті. І поки Лондон і Нью-Йорк є фінансовим центром світу, бо всі людьми з грошима, іноді і з грошима сумнівного походження, зберігають їх саме там. Бо впевнені у правилах. Це, до речі, добрий урок для України.
Що відбудеться, якщо раз порушити правила? Українські чиновники і популісти дуже часто впевнені, що один раз можна. Але ніт. Репутацію можна погубити лише одним згубним вчинком. І ніхто цього не хоче. Тому навіть усвідомлюючи справедливість вимоги України віддати Україні російські активи на відновлення, провідні держави не можуть собі дозволити просто взяти і віддати російські гроші. Розкуркулення там не модне. Вони потребують бездоганної правової основи. Бо без цієї основи відразу китайські і індійські олігархи, грошовиті мішки з Туреччини чи Бразилії почнуть шукати альтернативний прихисток для своїх грошей. А це нікому із провідних держав світу не потрібно. Бо тут буде мова вже не про сотні мільярдів доларів, а про десятки трильйонів.
Отже, політикам Британії і США, Франції і Німеччини потрібна бездоганна правова основа, щоб зробити те, що вони зробити хочуть. Тим більше, це означатиме, що на відбудову України можна буде відправити гроші не власних платників податків, а російські.
І цю правову основу, теоретично, може дати рішення Генасамблеї ООН. Чи стати фундаментом. Не достатнім рішенням. А першим кроком у дуже довгому шляху. І тому дуже важливо, що цей перший крок на шляху до фінансової справедливості зроблено. І дуже тішить, що росіяни це розуміють. Розуміють, але нічого вдіяти не можуть.