Світова політика переживає період трансформації, коли традиційні партійні механізми дедалі частіше поступаються місцем персоналізованому лідерству. На тлі політичних криз у Європі та зростання популярності правих сил особливо актуальним стає питання відповідальності політиків перед виборцями. У своїй колонці Віктор Андрусів аналізує причини політичних невдач Кіра Стармера та пояснює, чому сучасний виборець дедалі менше довіряє безликій бюрократії й дедалі більше підтримує лідерів із чіткою позицією. Докладніше про ці тенденції — у матеріалі автора.
Урок Стармера.
Сьогоднішня відставка Стармера - давно очікувана. Але питання про його падіння значно глибше. Це питання про те, чому в сучасному світі успішний Трамп, і не успішні Стармери, Мерци і Макрони.
Епоха невиразної бюрократії давно померла. Політики, які продають свою системність, за все хороше і проти всього поганого - більше не потрібні виборцям. Найцікавіше, що ці політики були знищені саме “лівими вокістами”, які десятиліття протестували і кіпішували з будь-якого малого приводу, і вселяли колосальну недовіру до бюрократії і системи. Стармер, колишній прокурор, був плоть-від-плоті цієї системи. Добре розбирався в процесах, але абсолютно невиразний і не зрозумілий в публічній площині.
Він приймав важливі рішення, зокрема, і щодо України. Підписав 100 річне партнерство, намагався посилити нашу підтримку тощо. Стармер прийняв не менш важливі рішення для нас чим Джонсон. Але порівняйте їх. Рішення Стармера - не запам'ятовуються, не ламають ситуацію, вони процесуальні. Просто ще кілька кроків в процесі. Тоді як рішення Джонсона переламали ситуацію в 2022 році. Він робив це яскраво, показово, він мав чітку позицію, багато в чому авторську. І тут ми підходимо до ключової різниці між ними: Джонсон брав на себе персональну публічну відповідальність за все, що робив. Страмер такої відповідальності не брав. Розмивав свої рішення, міняв їх тощо. Тому ми живемо в епоху лідерів, а не системних бюрократів.
Трамп творить страшну дичину, але в очах виборця - він і відповідає за все це. Не республіканська партія, не діпстейт, а виключно він. Це зрозуміло. Ось ти обрав політика, ось його рішення, ось вибори і ти робиш оцінку. А коли перед тобою бюрократ, який ніби щось робив, але ніби не все вдалось, бо є процедури і нюанси - виборцю таке не зрозуміло. Сьогодні політичне лідерство - це про готовність політика брати публічну персональну відповідальність. Говорити чіткі речі - і робити чіткі кроки.
Це все призведе до серйозних проблем в ЄС, який і функціонує як безлика безвідповідальна бюрократія. Ріст правих відбувається саме через нові лідерські позиції і персональну відповідальність. Тоді як системні політики все більше розмиваються і невиразні.
Такий сьогодні світ. Це треба прийняти і готуватись.
Віктор Андрусів – політичний і громадський діяч, заступник голови Донецької військово-цивільної адміністрації з гуманітарних питань (2015-2016), радник голови Міністерства внутрішніх справ України та керівника Офісу президента, виконавчий директор Українського інституту майбутнього (2016-2020). Нині – боєць ЗСУ, пише Вікіпедія.