Введення локдауну – це єдиний важіль впливу зараз для того, щоб в Україні щодня зменшувати кількість інфікованих. Якщо цього не робити, то кожен інфікований буде потенційно передавати інфекцію шести-восьми іншим людям. І розгін темпів епідемії буде шалений.
Локдаун потрібно буде вводити, як мінімум, з 14 жовтня. В світі його, як правило, вводять на рівні кількості щоденних смертей 8 на мільйон. Для України це 300 смертей на день. За прогнозами, таких показників ми досягнемо 14 жовтня. Далі виникне шалена потреба в госпіталізаціях, а пік використання ліжок припаде на перші числа листопада.
Реанімаційні ліжка є найбільш дефіцитною ланкою, і в середині листопада їх знадобиться 12 тисяч. В Україні стільки не знайдеться, бо у нас їх трохи більше 3 тисяч. Зараз український уряд працює в режимі "все готово, все є", а далі буде – "все пропало, нічого немає".
Для того щоб у на початку листопада ми не дійшли до шаленого піку, коли не вистачатиме 9 тисяч ліжок, нам потрібно гальмувати епідемію раніше. Адже щодня кількість хворих лише збільшується. Тож в ідеалі потрібно було б намагатися загальмувати процес уже наприкінці вересня, причому не заявами про "жовту зону", які жодним чином не будуть зупиняти епідемію, а обмежувати очевидні рушії епідемії, передусім масові заходи і зібрання.
Якщо влада не зреагує і не введе обмеження вчасно, ми отримаємо значну надлишкову смертність, тобто смертність від ковіду або через запізнення надання медичної допомоги, або з інших причин. Вона буде прихованою – бо її не зафіксували в офіційній статистиці як ковідну смертність. За оцінками експертів, за попередній період ці цифри в Україні занижені на 90%.
Читайте такожВадим Арістов: Пандемія COVID-19 триватиме ще роки три, але після неї буде нова
Показник летальності (тобто наскільки багато людей померло серед тих, хто інфікувався) теж зростатиме. Але – якщо уряд захоче це демонструвати. Адже людина може померти від ковіду, а зареєструють її як померлу від інфаркту чи набряку легенів.
Аби залишати пацієнтів вдома, державним коштом закуповувалися кисневі концентратори. Їх ніхто не хотів використовувати навесні-влітку, тому що це – зайвий клопіт для сімейних лікарів, які не хочуть нести матеріальну відповідальність. Зараз МОЗ цю проблему приготувався вирішувати, напрацював договір. В разі чого, дисфункцію вони подолають, і ці кисневі концентратори будуть вдома у пацієнтів. І – пацієнти помиратимуть вдома. Але ситуація виглядатиме так, наче вільні ліжка в лікарнях є, а, значить, регіон не відноситься до "червоної зони".
Локдаун в Україні планують вводити в листопаді. Новація в тому, що локдаун не хочуть вводити для підприємств, де є велика кількість вакцинованих людей. Однак це рішення – на межі фолу. Так робиться для того, щоб непрямим чином тиснути на людей, змушуючи їх вакцинуватися.
Втім, якщо не буде жорсткого локдану, і працюватимуть підприємства, які задекларували велику кількість вакцинованих працівників, рівень поширення вірусу серед спільноти буде фактично безкінечним і триватиме, мабуть, до чергового сезонного зниження навесні.
Високий рівень поширення вірусу – це загроза для всіх, у тому числі й вакцинованих. Уже доведена наявність багатьох "пробивних" варіантів інфекції, тобто здатних пробити вакцинальний імунітет. Всі вони лишають постковідний синдром, який є суттєвим тягарем і з часом може стати основною проблемою цієї пандемії.
Тому невведення суворого локдауну призведе до більших втрат працездатності населення в результаті постковідного синдрому і до смертей. Адже все одно ми не зможемо щепити стільки людей, скільки потрібно.