Передумов для завершення війни на прийнятних для України умовах до кінця 2026 року немає. Російському населенню потрібна перемога за будь-яку ціну, а для російських політиків продовження війни – питання виживання.
Втім, на умовах Москви бойові дії можуть зупинитися хоч завтра: якщо ми підпишемо капітуляцію, складемо лапки догори, то все. Але – російська експансія піде аж до Львова. Завдання Росії – ліквідація України як держави і денаціоналізація, тобто розмивання нас як нації.
Якщо ж ми говоримо про припинення бойових дій на умовах України, то це можливо років через два, не менше. Лише до кінця 2027 року можуть створитися умови, коли РФ буде змушена піти на реальні переговори і приймати наші умови.
А поки Росія має намір воювати далі. Вона буде здійснювати наступ в основному в Запорізькій області, зараз для неї це головна мета. Судячи з поведінки російського командування, Путін все-таки сподівається, що Трамп додавить Україну і принесе йому Донбас «на блюдечку», тобто змусить нас вивести війська з території Донецької та Луганської областей. Тому Росія поступово послаблює Покровський, Лиманський і Слов'янський напрямки, зосереджуючись на Запоріжжі – тут росіяни діють за принципом «чим більше захопимо, тим більше буде».
Запорізьку область Росія має намір захопити в її адміністративних межах. Місто Запоріжжя російські війська спробують взяти в оточення. Якщо в 2022 році Росія стирала артилерією міста з лиця землі, а потім захоплювала їх, то зараз у неї немає сил, щоб захопити велике місто таким чином. Тому вона буде намагатися оточити Запоріжжя, щоб витіснити звідти наші війська.
Крім того, Росія буде намагатися створити буферну зону вздовж усіх територій, які вона хоче захопити. Так, наприклад, зараз РФ захопила частину Харківської та Дніпропетровської областей. Втім, на Дніпропетровщині російські війська поки що просто зрізають дорогу на Запоріжжя, але вони не будуть здавати захоплений шматок території і спробують його утримати.
Тож Запоріжжя – це головний напрямок удару. Другий удар, який Росія буде завдавати з метою розтягування наших ресурсів і резервів, буде або на Волчанському плацдармі, або під Сумами. Погляньте на карту – це протилежні запорізькому напрямки.
Однак без оголошення мобілізації в РФ масштабного російського наступу не буде. Буде наступ оперативно-стратегічного рівня, який буде здійснюватися за рахунок силовиків. Вже прийнято рішення ввести Росгвардію і МНС до складу Міноборони РФ. Тепер всі ці раніше заброньовані хлопці підуть в штурмову піхоту і стануть «гарматним м'ясом».
У Росії немає больового порогу втрат: потрібно покласти мільйон людей – покладе, потрібно другий мільйон – покладе, потрібно третій – покладе. Для неї головне перемогти, якою ціною – не важливо, потім просто будуть «бухати» за загиблих «героїв».
Росія не відступиться від своїх намірів, і ціна питання для неї не важлива. Вона готова покласти особовий склад. На Заході подейкують, що в кінці 2026-го або на початку 2027 року Путін оголосить мобілізацію. Адже всі ці кроки, такі як перехід на Чебурнет, зниження трафіку, блокування Telegram тощо – це підготовка до примусової мобілізації. У Росії спочатку введуть режим, як у Північній Кореї, а далі – оголошення мобілізації.
Думаю, до літа російська влада зрозуміє, що ні Росгвардія, ні МНС не врятують ситуацію на фронті, і без масштабної мобілізації не обійтися. І ось тоді нам стане дуже важко. Тому до того потрібно переконати наших партнерів у необхідності розщедритися в плані озброєнь.
Загалом, Росію можуть зупинити лише два фактори: перший – розгром російських військ на полі бою (це абсолютно реально, але вимагає наявності сучасної зброї в достатній кількості, навіть при нинішньому дефіциті особового складу), другий – початок в Росії голодних бунтів (і «чорний лебідь» вже близько: на засіданні уряду росіяни самі собі дали три-чотири місяці, після чого почнеться обвал).
Олег Жданов, військовий експерт, полковник запасу ЗСУ, спеціально для Главреда
Олег Володимирович Жданов (30 березня 1966, Дрезден, НДР) – радянський і український військовий, полковник запасу ЗСУ, український військовий аналітик і відеоблогер. З 2016 року регулярно виступає не тільки на українському телебаченні та в українській пресі, але й дає коментарі закордонним ЗМІ. У 2012 році відкрив власний ютуб-канал, на якому публікує відео з аналітикою бойових дій, пише Вікіпедія.