Білоусов, а не Мішустін допомагає Путіну.
Новий міністр оборони Росії Бєлоусов несподівано для оточення Путіна дедалі швидше входить у роль "віцепрезидента" Росії і соратника Путіна. Білоусов явно переганяє досвідченого прем'єр-міністра Мішустіна в політичному впливі на владу і Путіна. Він відкрито критикує Матвієнко і депутатів Держдуми за їхню некомпетентність і тягу до багатства. При цьому, "курський провал" міністерства оборони Росії легко переноситься на начальника Генштабу Герасимова, а не на Білоусова.
Як міністр оборони РФ Білоусов під час війни раптом зайнявся тотальною ревізією армії часів Шойгу, що загрожує масовим чищенням російського генералітету, який хоче заможно жити не гірше, ніж поліція або спецслужби. І війна проти України надала їм таку можливість. Це протиріччя між військовими генералами і репресивним апаратом Путіна, під час провальної війни проти України, може мати серйозні політичні ризики особисто для Путіна і його авторитарного режиму влади.
Якщо, незадоволені жорстокістю і безцеремонністю міністра Бєлоусова, генерали знайдуть союзників серед вищої бюрократії і нових олігархів, то путінський режим авторитарної влади почне швидко змінюватися за складом і структурою, незалежно від результатів війни проти України і тиску Заходу.
Тим паче, що жахлива концентрація влади Путіним вже зараз не відповідає його силі і здібностям своєчасно і правильно вирішувати найважливіші політичні та економічні проблеми Росії.
Тому Путін уже не лідер правлячої групи й автор режиму влади, тим паче не арбітр між російськими олігархами і бюрократією, а лише "розвідник", який намагається за рахунок політичних інтриг будь-якими шляхами утримати владу.
Віктор Сергійович Небоженко (нар. 14 лютого 1953, Жмеринка) — український політолог, соціолог. Директор соціологічної служби «Український барометр». Кандидат філософських наук, пише Вікіпедія.
Працював в Інституті філософії Академії наук України, Інституті соціології Академії наук України.
У 1994-му брав участь в першій президентській кампанії екс-прем'єр-міністра України Леоніда Кучми.
З 2003-го — керівник соціологічної служби Національного інституту стратегічних досліджень при Президенті України, директор Соціологічної служби «Український барометр».