Впевненість експосла у Великій Британії Вадима Пристайка в інтервʼю Наталії Мосейчук, що Путін посилає світові сигнали готовності до перемовин, мене дещо збентежила. Мовляв, російський диктатор уже може розказати своєму народу, що і «молоді республіки порятував», і що сухопутний коридор в Крим прорубав, і що ЗАЕС тепер все загарбане може забезпечити енергетично. І навіть мобілізація йому не дуже допоможе, бо ми знищили велику кількість російської техніки…
Те, що Путін може створювати паралельну реальність, в це охоче вірю.
Але категорично не вірю в те, що він хоче переговорів, які звузять його стратегічний маневр. А це - не просто про Україну. Якщо згадати відому Мюнхенську промову Путіна (в інтервʼю про Мюнхен було побіжно згадано), то ціль Москви не просто дестабілізувати ситуацію у регіоні, а відновити свою домінуючу роль у країнах колишнього Варшавського договору.
Путін хоче визнання і покори, він хоче впливати на частину світу і сидіти поряд з президентом США та очільником Китаю. Щоб разом «на трьох» заправляти світовим порядком «в нових реаліях», як він часто каже.
З цієї точки зору Путіну жодні перемовини найближчим часом не потрібні (особливо до визначення переможця в Білому Домі). Більше того, не виключено, що Росія в період найзапеклішого політичного протистояння в США, спробує піти ще на більшу ескалацію, понижуючи шанси нинішньої демократичної адміністрації на перемогу та стискаючи механізми швидкого реагування в період президентської кампанії.
А вже наступного року Путін, ймовірніше за все, дійсно слатиме гінців, щоб вийти на двосторонню, а, можливо, і тристоронню зустріч у форматі Росія-США-Китай. Щоб закріплюючи свої тактичні успіхи, говорити про розширення впливу, на частину Європи, включаючи Україну.
Зрештою, кореляція цього сценарію залежить від того, чи (і як) це розуміють на Заході і чи готові вони допомагати нам (і собі теж) цей сценарій поламати.
Саме так, якщо коротко, я бачу розвиток подій найближчого року.
Тому слова «Путін посилає сигнали про переговори» для мене виглядають як мінімум алогічними. Особливо з вуст досвідченого українського дипломата, з яким я знайомий років 20, якщо не більше.
Але подивимося у 2025-му, чия теорія була ближчою до реальності.