Про черговий "маніфест" Медвєдєва про цілі і мотиви їхньої війни проти України.
Наука дає метод, який дозволяє вивчати і раціоналізувати навіть такі явища, як загаданий вище допис. Наука не гидлива. Вона й не таке бачила.
Теорія комунікації визначає в структурі суб'єкта комунікації три нерівноправні складові, які можуть поєднуватися в одній людині, а можуть розподілятися між різними людьми.
Існує принципал, який власне і є головним суб'єктом. Його інтереси визначають, що буде сказано, кому, і навіщо. У випадку допису Медвєдєва це - вузька корпорація "власників" теперішньої Росії (Путін, Ковальчук, Патрушев, Чемезов, Сєчін, Бортніков та ін.). Їм потрібно тримати в покорі місцеве населення і захистити режим від можливої лібералізації.
Головна ідея передається в руки наступного учасника комунікації - так званого автора. Він формулює власне меседж, надає йому змісту, стилістики, аргументації.
У даному випадку колективним автором виступає група райтерів (умовний Дугін-Сєргєйцев), які надихаються, скоріш за все, писаннями ідеологів "консервативної революції" на зразок Розенберга. "Міф двадцятого сторіччя" виглядає дещо патологічно в контексті двадцять першого, після Аушвіца і Нюрнберга. Але інших авторів у них немає.
І нарешті, третій учасник комунікативного акту - аніматор. Той, хто озвучує меседж ротом чи іншим способом. Від нього нічого не залежить, він нічого не вирішує, його місія - надувати щоки і чітко виконувати інструкції. От у цій ролі й виступає великий "мислитель" і "патріот" Медвєдєв.
Цей розподіл ролей необхідно врахувати при визначенні міри майбутнього покарання для представників путінського режиму.
Є відповідальність блазнів на зразок Соловйова, Симоньян і Медвєдєва, має бути справедливе покарання для носіїв людиноненависницької ідеології, але головні злочинці - їхні замовники і працедавці, яких треба знати поіменно.