Сучасна світова політика дедалі частіше відмовляється від принципу невтручання, що ставить під удар стабільність демократичних інститутів у Європі. Останні дії американської адміністрації в Угорщині демонструють небезпечний прецедент ігнорування суверенітету партнерів заради миттєвих політичних вигод. Народний депутат, дипломат та засновник фонду «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко розглядає цей візит як частину системного плану з розхитування європейської єдності. Автор пояснює, чим загрожує Києву така зміна пріоритетів Білого дому та чому рівень довіри між країнами стрімко падає. Про ризики нової політичної лінії Вашингтона - у матеріалі автора.
Абсолютно очевидно, що попри звинувачення з боку віцепрезидента США Джей Ді Венса на адресу України щодо нібито втручання у вибори в різних країнах — зокрема у США та Угорщині — пояснити його візит до Угорщини інакше, ніж участю у передвиборчій кампанії прем’єра Віктора Орбана, фактично неможливо.
Це виглядає як одне з найбільш прямолінійних, грубих і недопустимих втручань у внутрішні справи держави та її виборчий процес. І це не поодинокий випадок: як сам Венс, так і адміністрація Дональда Трампа неодноразово демонстрували спроби впливати на політичні процеси в європейських країнах. Характерно, що така підтримка часто спрямована на користь антиєвропейських, крайніх правих і подекуди радикальних політичних сил. Це дає підстави говорити про зміну підходів нинішньої американської адміністрації. Складається враження, що вона більше не сповідує ті принципи, на яких традиційно базувалося трансатлантичне партнерство: повагу до свободи, суверенітету, територіальної цілісності держав та єдності між Європою і США.
Це ми бачимо, в тому числі, і по тих пропозиціях щодо врегулювання в Україні, які підтримуються Сполученими Штатами Америки, які, без будь-яких вагань, підтримують ідеї Росії про те, що Україна повинна поступитися частиною території в ім’я миру. Ми бачили Венса і в інших дуже однозначних ситуаціях — наприклад, у спробах тиску на Гренландію та Данію, у спробах організувати свою присутність там. Ми також бачили і його висловлювання на користь крайніх правих у Німеччині. На жаль, ми вже констатуємо чітку політичну лінію, яку проводить адміністрація Дональда Трампа, — на розвал єдності Європи.
Якщо говорити про підсилення позицій Орбана після цього візиту, то такі речі, особливо за тиждень до виборів, навряд чи можуть мати якесь кардинальне значення. Швидше — символічне, політичне. Будь-яка серйозна подія потребує часу для її розкрутки в інформаційному просторі, для пояснення виборцям її цінності, значення і важливості. Звісно, цього часу зараз немає, адже до виборів залишилося менше тижня. Тому я думаю, що вирішального впливу на результати це не матиме, але символічне значення — безумовно так. І символічне воно як з точки зору того, що США в особі Дональда Трампа фактично зробили ставку на одного кандидата, так і з точки зору загального ставлення до Європи. Це абсолютно символічний жест.
Але перед тим як робити такі візити і такі однозначні заяви на користь одного з кандидатів, зазвичай зважують усі ризики. Очевидно, Джей Ді Венс не вважав це питанням, вартим детального обговорення. І це може свідчити про невелике значення Угорщини для зовнішньої політики Сполучених Штатів Америки загалом — настільки, що їх не надто турбує можливе погіршення відносин у разі перемоги іншого кандидата.
Водночас ми бачили, як Венс, який міг дозволити собі різкі висловлювання на адресу президента України в Білому домі, вже за місяць, усміхаючись, говорить зовсім інше. Тому, як кажуть, «поганому виду немає стиду». Схоже, саме такий підхід адміністрація Дональда Трампа і застосовує.
Очевидно, Росія цьому аплодує. Тут є повний збіг інтересів і підходів між Росією та адміністрацією Трампа у відносинах із Європейським Союзом — послаблення єдності, розхитування спільної позиції. Тому можна припустити, що Москва в захваті від дій Венса в Угорщині.
Водночас Сполучені Штати — значно складніша система. Є Конгрес, є демократи, які критикують дії адміністрації — можливо, не так голосно, як хотілося б, але ця критика існує. Крім того, наближаються проміжні вибори, які покажуть, наскільки політика адміністрації Трампа знаходить підтримку серед виборців. А виборці, зрештою, залишаються важливим фактором, який не можна ігнорувати.
Варто також зазначити, що така поведінка є новою тенденцією. Жодна з попередніх адміністрацій Білого дому після Другої світової війни не дозволяла собі подібного. Саме тому доречніше говорити про політику нинішньої адміністрації, а не про Сполучені Штати загалом.
Що ж стосується відносин між США та Україною, то слід розуміти, що у відносинах між державами ключову роль відіграють прагматичні інтереси. Україна не може дозволити собі відкрите протистояння зі Сполученими Штатами, і в цьому немає сенсу. Однак рівень довіри у цих відносинах вже підірваний, і рано чи пізно це проявиться і на офіційному рівні.
Богдан Яременко, народний депутат, дипломат та засновник фонду «Майдан закордонних справ», спеціально для Главреду
Богдан Васильович Яременко (нар. 25 вересня 1971, Київ) – український дипломат, політик і громадський діяч. Надзвичайний і Повноважний Посланник 1-го класу, генеральний консул України в Стамбулі (з 2010), за сумісництвом представник України при Організації чорноморського економічного співробітництва (2010-2013). Народний депутат України 9-го скликання. Голова правління заснованого українськими дипломатами благодійного фонду Майдан закордонних справ, повідомляє Вікіпедія.