Люди, які після сьогодні продовжують розповідати, що з Вікторією Спартц «не все так однозначно» мене щиро дивують.
Я ще розумію мотиви тих, хто розповідав яка вона велика і яка молодець, бо в неї з українською владою конфлікт був. В них єдиний шлях відмазатися - писати за формулою «Треба працювати з такими як Вікторія Спартц, бо якщо з ними не працювати, то як пояснити що ми обісралися, коли підтримували її?»
Особливо специфічні люди ще й розповідають що це Україна винна в тому, що їй начхати навіть на рідну Чернігівщину (ні, Україна не винна)
Так ось. Сьогодні ми побачили що весь цей час 3 з 4 конгресменів насправді були за Україну і за підтримку України. Мінімум.
Тому ні, нам не треба знаходити спільну мову з кожною навіженою зі сталою репутацією конечної (так, почитайте ДОВОЄННУ американську пресу про неї, там все цілком однозначно). Як і слухати кожну кончену, яка вимагає закривати біолабораторії в Україні. Чи шо там ще було у партнерки Вікторії Марджорі?
По-перше - бо це контрпродуктивно. Скоріше за все - тупо витрачений час.
По-друге - бо це як терористу йти на поступки. Це тільки підвищує неадекватність їх вимог.
Вікторія Спартц, як і Марджорі Тейлор Грін, як і ще пачка людей в Конгресі - політичний терористи. Їх треба ізолювати, а не толерувати. У будь-якій частині цієї планети. Бо так і Путіна можна легко почати толерувати. Різниця ж суто ситуативна.
Юрій Богданов - блогер, аналітик, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики. Колишній радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У 2010 закінчив Київський національний економічний університет.