Поки Росія намагається демонструвати стратегічне партнерство з Китаєм, реальні результати переговорів Путіна і Сі Цзіньпіна викликають дедалі більше запитань. Публіцист і громадський діяч Леонід Невзлін звертає увагу на відсутність ключових економічних угод між Москвою і Пекіном і пояснює, чому це може свідчити про слабкіші позиції Кремля. Окремо автор аналізує нові домовленості в галузі термоядерної енергетики. Публікуємо ключові думки автора.
На сайті Кремля опубліковано список документів, підписаних і прийнятих за підсумками переговорів Путіна і Сі Цзіньпіна. І, судячи з цього списку, візит провалився. Підписано суцільні меморандуми про взаєморозуміння між різними відомствами та інститутами, а також оголошення про співпрацю в галузі ЗМІ. Тобто, документи ні про що.
Тим часом, вкотре не було підписано давно бажані Кремлем контракти щодо проекту газопроводу з Росії через Монголію до Китаю «Сила Сибіру 2». Хоча путінські чиновники й роблять вигляд, що залишилося зовсім трохи і контракти будуть підписані. І так з року в рік ось уже років десять приблизно. Питання вже перетворилося на принцип – хто кого притисне, Пекін Кремль чи Москва Пекін. Китай хоче отримувати газ за цінами, майже на рівні внутрішньоросійських. І він у сильнішій позиції, оскільки після того, як Європа відмовилася від російського газу, ринків збуту для нього залишилося не так багато. І Китай – головний покупець.
Документ, підписаний під час візиту Путіна до Китаю, який може викликати інтерес – це меморандум про взаєморозуміння між «Росатомом» і Міністерством науки та технологій КНР про науково-технічне співробітництво в галузі керованого термоядерного синтезу.
Експерименти з термоядерним синтезом проводяться протягом останніх 50 років. За цей час продуктивність термоядерних установок збільшилася в 100 000 разів, але для досягнення рівня продуктивності, необхідного для електростанції, її потрібно збільшити ще в п'ять разів. Над проблемою термоядерної енергетики працюють різні країни. І останнім часом відбуваються стрімкі зміни.
Згідно з розрахунками Массачусетського технологічного інституту, за сценарієм, коли у 2050 році мінімальні капітальні витрати становитимуть 2,8 тис. дол. США за 1 кВт, до 2100 року частка термоядерної енергії у структурі виробництва може сягнути 50%.
У квітні канцлер ФРН Фрідріх Мерц заявив про амбіції Німеччини запустити перший власний термоядерний реактор. При цьому у Франції реалізується міжнародний проект ІТЕР з будівництва експериментального термоядерного реактора. Тепер Китай і РФ вирішили об'єднати певною мірою свої зусилля. Хто першим і коли досягне промислового рівня, досі невідомо.
Леонід Невзлін - російсько-ізраїльський підприємець і громадський діяч, один із колишніх керівників нафтової компанії «ЮКОС». Російським судом заочно засуджений до довічного ув'язнення. Після повномасштабного вторгнення підтримав Україну та виступає з критикою режиму Путіна, пише Вікіпедія.