Після КНДР Путін поїхав до Вʼєтнаму, де відразу нагадав про те, як СРСР допомагав вʼєтнамцям боротися з французькою і американською окупацією. Але забув нагадати, як СРСР допомагав перемагати китайців під час їх вторгнення в кінці 70-х.
Росії Вʼєтнам потрібен як ворота у Південно - Східну Азію, як потенційне джерело товарів подвійного призначення (країна як виробничий майданчик вже зараз кидає виклик Китаю) і, гіпотетично, як джерело боєприпасів і старої радянської техніки. Тим більше що Вʼєтнам зберігає відносини з РФ в економічній сфері, а також продовжує купувати російську зброю. Цікаво, проти кого?
Але навіть особиста присутність Путіна і перемовини не зсунуть позицію Вʼєтнаму у бік підтримки РФ. У цьому “винні” економіка, принцип вʼєтнамському нейтралітету і партнерство з США, яке стрімко розвивається.
На відміну від КНДР, Соціалістична Республіка Вʼєтнам - країна, що успішно розвивається і добре балансує між основними регіональними і глобальними силами. Ключові інвестори у економіку Вʼєтнаму - США, Японія, Республіка Корея і КНР з тенденцією до поступового зсуву у бік демократичних країн. Крім того, Вʼєтнам доволі успішно розвиває мирні відносини з усіма ключовими країнами Азійсько - Тихоокеанського регіону: Індією, Філіппінами та Індонезією.
Збереження інвестиційного потоку на фоні відтоку інвестицій з Китаю - пріоритет № 1 для влади країни. Вʼєтнам не претендує на світове панування (на відміну від РФ та КНР), тому не буде ризикувати великими грошима заради незрозумілих бонусів від підтримки РФ.
При всіх реверансах з боку Путіна, Вʼєтнам буде посилатися у своїй позиції на “принцип трьох НЕ”, на якому базується номінальний нейтралітет країни: не вступати у військові союзи, не дозволяти розміщувати іноземні війська на власній території, не вступати в союзи проти інших країн.
Вʼєтнам теж (як і Філіппіни, Бруней, Індонезія і Тайвань) відчуває тиск через спробу Китаю приборкати під свій контроль все Південнокитайське море. Тому ще минулого року, на 50-річний ювілей завершення інтервенції США у країну, дві країни - США і Вʼєтнам - уклали угоду про всеосяжне стратегічне партнерство. Керівництво Вʼєтнаму (а з Вʼєтнамської війни політичний режим у країні не змінився, якщо що) назвало це найвищим рівнем співпраці з іншою державою. Уряди також уклали угоду про постачання рідкоземельних елементів (для США це важливо, щоб позбутися залежності від Китаю) і напівпровідників.
До того Вʼєтнам мав подібні угоди лише з Китаєм, Індією, Республікою Кореєю і, власне, Росією, ще з радянських часів. Але масштаби актуальної і потенційної співпраці Вашингтону і Ханою набагато випереджають потенціал Москви. А постійна загроза з боку поточного режиму у Пекіні змушує Ханой до все ширшого партнерства з США, Японією і Кореєю здорової людини.
Вашингтон обережно тисне на Ханой у двох питаннях: права людини і, власне, військова співпраця з Москвою. За оцінками заступника радника президента США з нацбезпеки Джона Файнера, “Вʼєтнам дивиться на відносини з Росією з “чимраз більшим занепокоєнням”.
Тому для Росії зовсім скоро завданням може стати не отримати зброю від Ханою чи укласти нові економічні угоди. А зберегти хоча б той обсяг співпраці що є. Власне, наскільки я розумію, це і є реальним завданням путінського візиту.
Юрій Богданов - блогер, аналітик, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики. Колишній радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У 2010 закінчив Київський національний економічний університет.