Поки світ фіксує зростання ролі безпілотних технологій у війнах, для України ключовим стає питання ефективності ударів по логістиці та енергетиці противника. У своєму аналізі військово-політичний оглядач Олексій Копитько пояснює, як атаки дронів впливають на роботу російських портів, флоту та нафтотранспортної інфраструктури, а також чому навіть захищені об’єкти залишаються вразливими. Детальніше про наслідки – у матеріалі.
З 2-ї години ночі до 8-ї ранку 3 травня аеропорт «Пулково» у Санкт-Петербурзі працював з обмеженнями. Адже в цей час СБУ спільно з ССО, ГУР, СБС та ДПСУ приділяли особливу увагу порту Приморськ.
Причина колективного візиту: днями Служба зовнішньої розвідки України доповіла президенту, що в Приморську зафіксовано найменший рівень падіння відвантаження нафти та нафтопродуктів – 13%. В Усть-Лузі цей показник сягав 43%. Щоб нікому не було прикро, вирішили вирівняти.
Згідно з оприлюдненою інформацією, значних пошкоджень зазнав один із нафтоналивних причалів. Наскільки це серйозно – стане помітно найближчими днями. Але найцікавіше – не це.
Як повідомляється, під час атаки уражений (багато хто написав «потоплений» – це невірно) малий ракетний корабель проекту 22800 «Каракурт». Наші ЗМІ підкреслюють, що він є носієм ракет «Калібр». І це правда. Але є додатковий контекст.
Коли в березні 2026 р. добрі дрони почали відвідувати Приморськ і Усть-Лугу, петербуржці та петербурженки з властивим їм аристократизмом запитували: «А що відбувається? У нас взагалі є флот? А навіщо він нам потрібен, якщо й танкери не захищає, і порти не прикриває?».
Адже практично будь-який сучасний корабель — це потужна одиниця ППО. Він може виявляти й уражати широкий спектр цілей.
Зокрема, МРК проекту «Каракурт» оснащений системою «Панцир-М» (не враховуючи штатних ПЗРК та ін.).
Коли з'ясувалося, що сухопутна ППО не справляється, плюс роздули інформацію, що дрони літають над Фінською затокою, логічним варіантом було задіяти флот для прикриття як мінімум Приморська та Висоцька.
У складі Балтійського флоту 3 «своїх» МРК проекту «Каракурт». Кораблі даного типу почали будувати в 2015 р., всього ВМФ РФ має отримати 18 одиниць. На даний момент було побудовано 8 одиниць, ще 3 за планом мають передати флоту в 2026 році.
Серед іншого, 3 «Каракурти» – «Аскольд», «Циклон» і «Амур» – були побудовані на заводі «Залив» (Керч) для ЧФ РФ.
«Аскольд» у листопаді 2023 року був уражений ракетами в Керчі і з того часу перебуває на ремонті. «Циклон» у травні 2024 року був потоплений у Севастопольській бухті. «Амур» ще в процесі добудови швидко перевели на Каспій, де влітку 2024 року прийняли до складу Чорноморського флоту, а потім відправили… на Балтику внутрішніми водними шляхами. Бо «наростали загрози з боку НАТО».
Буде смішно, якщо пошкодження отримав саме «Амур», що втік з Криму.
Технічно це означає, що кораблі, покликані захистити порт, самі перетворюються на мішень. Вони напевно щось перехоплюють, але це занадто дорогий і ризикований формат проти рою дронів.
БПЛА корабель не потопить, але може розтрощити йому систему управління, РЛС та інші цінні агрегати, зробивши його непридатним. Потім роками лагодити.
І тепер треба думати, чим захищатися.
2. Також сьогодні з'явилися дані про результати візиту дронів ЦСО «А» СБУ на ЛПДС «Перм». Ймовірно, це найкращий дипстрайк у виконанні дронів.
На даній ЛПДС було 10 основних резервуарів: 6 х 50 тис. куб. м і 4 х 20 тис. куб. м. Станція могла зберігати близько 380 тис. куб. м нафти або близько 2,4 млн барелів (якщо це Urals, то загальна вага – 328 тис. тонн нафти).
На даний момент знищено щонайменше 5 із 6 резервуарів 50 тис. куб. м, останній – або знищений, або пошкоджений. Тобто, ЛПДС втратила щонайменше 66% ємності резервуарного парку (ймовірно – 79%).
Якщо припустити, що втрачені 5 резервуарів були заповнені вщерть, це означає, що згоріло 1,57 млн барелів нафти.
Можна врахувати, що їх заливали не повністю, але також додати, що втрачена частина нафти пошкодженого резервуара.
Як орієнтир можна взяти 1,5 млн барелів. Самі можете помножити на поточну вартість.
Але це не головне.
Втрачено дорогі резервуари, будівництво яких займає 2 роки кожен. Навіть якщо звести це до загального рівня — це 4-5 років роботи. До того ж через розлиту нафту згоріла частина технічних трубопроводів і насосного обладнання.
Станція втратила більшу частину потужності на роки. Що неминуче позначиться на роботі нафтопроводів.
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Проживає у Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проєкту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.