Буду міркувати про резони військової операції в Придністров'ї, не вдаючись в деталі, щоб не наговорити зайвого.
Так от, розгромити військове угруповання ра**истів у Придністров'ї – це ліквідувати загрозу удару звідти по Одесі. Що стосується захоплення складу боєприпасів у Ковбасній – це навряд чи: при наступі ЗСУ його підірвуть, причому так, щоб постраждало мирне населення села, а потім звинуватять у цьому Україну, адже підлості ра**истам не позичати.
Але, крім резону, є і складності.
Дуже сумніваюся, що президент Молдови Майя Санду звернеться до нас із публічним проханням про допомогу. Якщо не спрацюють зовнішньополітичні чинники, то вона буде коливатися до останнього – такий психотип: на словах рішуча, у справах обережна. Втім, існують і не публічні форми такого звернення.
Ще менше вірю в серйозну участь армії Молдови. Адже в разі її активних дій "Калібри" прилетять по Кишиневу. Ми до цього вже звичні, а в Молдові може виникнути паніка з політичними наслідками для Санду.
І вже зовсім важко мені уявити участь армії Румунії – хоч у переодягненому вигляді, хоч у звичайному. Як країна, що входить до складу НАТО, вона повинна демонстративно залишатися осторонь, щоб не підставляти весь Північноатлантичний блок.
Читати такожРосія на межі і може вести війну високої інтенсивності всього кілька тижнів - Валентин Бадрак
Існує також ризик, що нашою операцією скористаються ра**исти і в цьому випадку висадять десант у район Дністровського лиману, ближче до Придністров'я, щоб підтримати своє тамтешнє угруповання. І тоді виникне небезпека, що ми там загрузнемо, чого допускати категорично не можна.
Якщо діяти розумно, то треба б дочекатися ра**истського десанту на Одесу, бо їх піджимають терміни-символи – 2 травня і 9 травня, розгромити його, а потім уже займатися Придністров'ям. Але це добрі наміри, які занадто рідко відповідають реальному життю.
Читайте такожОстанній резерв Путіна: чому Росії конче потрібно втягнути Придністров’я у війну проти України
Загалом, ситуація багатофакторна і неоднозначна (блаженний той, кому завжди все ясно). Не заздрю нашому військово-політичному керівництву, якому доведеться приймати непросте рішення. А доведеться ж.
Олександр Кочетков, політичний аналітик