Головний підсумок 2025 року в тому, що банді Путіна-Трампа не вдалося поставити Україну на коліна. Путін не зміг знищити її дипломатичним шляхом, за допомогою Трампа, і тепер знову намагається вирішити це завдання на полі бою.
Російський диктатор відмовився від ідеї заморозки війни на нинішній лінії фронту і зробив ставку на військовий наступ. Він намагається "продати" обіцянку швидкої перемоги як своїм партнерам у світі, зокрема Трампу, так і російській еліті. Уже найближчими місяцями всім їм стане зрозуміло, що привид перемоги знову втік від Путіна. Тоді у російського диктатора почнуться серйозні неприємності.
Про критичну економічну і бюджетну ситуацію в Росії, різке падіння нафтогазових доходів останнім часом не пише тільки ледачий. Однак і внутрішньополітична ситуація наступного року буде також досить небезпечною для Путіна. Російська верхівка мріяла про якийсь "договорняк" із Трампом, який дозволив би вискочити з невдалої війни на вигідних для Росії умовах. І Трамп запропонував у році, що минає, такий варіант закінчення війни. Але Путін зажадав усього й одразу, фактично наполягав на тому, щоб Трамп просто примусив Україну до капітуляції. Виявилося, що американський президент просто нездатний це зробити. У результаті омріяного російською верхівкою заморожування війни не вийшло. І винен у цьому Путін, який вважає себе великим полководцем, остаточно збожеволів на грі у "війнушку" і просто не може зупинитися.
Невдоволення ним у власному оточенні буде тільки наростати. Я не виключаю, що вже наступного року є гіпотетичні шанси на переворот у Росії. У російської правлячої еліти є вже і кандидат у наступники Путіна. Це Дмитро Козак. Він пов'язаний як із пітерською частиною, з якої вийшов, так і з московською частиною верхівки (друг і партнер Собяніна і Євтушенкова). Наприкінці року йому активно створювали і вкидали в ЗМІ імідж противника війни і реформатора. Це випадковістю бути не може. Очевидно, вже зараз його готують до того, щоб він вів переговори із Заходом про зняття санкцій і відновлення відносин як представник "нової антивоєнної Росії, що реформується" (російській політеміграції - терміново закотити губу).
Цей сценарій здається вам нереальним? Не буду сперечатися. Однак альтернативою йому може бути тільки велика європейська війна між Росією і провідними європейськими країнами вже найближчими роками.
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агенцію "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор багатьох публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".