В Україні уряд в рамках гармонізації з європейським законодавством планує повернути обовʼязковий технічний контроль для всіх транспортних засобів, включно з легковими автомобілями.
Для того, щоб обов’язковий техогляд запровадили для всіх автомобілів, у тому числі легкових, необхідні зміни до законодавства. Чи буде Верховна Рада їх ухвалювати, коли саме і в якому вигляді — наразі невідомо. Тому аналізувати це питання предметно можна буде лише після ухвалення конкретного закону. До того моменту будь-які прогнози залишаються лише припущеннями.
Загалом питання повернення техогляду обговорюється вже багато років, ще до повномасштабного вторгнення. Воно періодично з’являється в публічному просторі, так само як і тема обміну водійських посвідчень, але реальних рішень досі немає. Я не думаю, що в нинішніх умовах держава активно займатиметься цим питанням, адже це лише посилить напругу в суспільстві без відчутного позитивного ефекту для безпеки дорожнього руху.
Єдине, що можна сказати напевно: істотного впливу на безпеку дорожнього руху повернення техогляду для приватного транспорту, найімовірніше, не матиме. В Україні техогляд для легкових авто був скасований ще за часів Януковича не випадково, а через тотальну корупцію. Процес був настільки корумпованим, що техогляди масово «купувалися», і це не було чимось незвичним — про це знали всі.
При цьому і тоді, коли техогляд «купували», і зараз, коли його для приватних авто немає, частка ДТП з технічних причин у статистиці становить близько 1%. До цієї цифри належать як реальні технічні несправності, так і випадки, коли водій лише посилається на технічну причину, а також ситуації з раптовими несправностями — наприклад, коли лопається колесо, які техогляд передбачити не може.
Тому насправді, навіть якщо щось подібне буде запроваджено і навіть якщо уявити, що цей процес якимось чином майже повністю позбавлять корупції, це все одно жодним чином не вплине на безпеку дорожнього руху. Як саме це працюватиме на практиці, як відбуватиметься перевірка — знову ж таки, якщо вона взагалі буде, — наразі спрогнозувати складно, адже ми не знаємо, як саме це буде прописано в нормативних актах.
Так само і зараз, коли комерційний транспорт проходить обов’язковий технічний контроль, на дорогах ми нерідко бачимо вантажні автомобілі, за якими тягнеться густий стовп диму на всю проїзну частину. Це ще раз свідчить про те, що сам по собі технічний контроль не є гарантією належного технічного стану транспорту.
Адже автомобіль може пройти всі перевірки на діагностичному обладнанні, виїхати на дорогу, і вже за 100 метрів у нього може лопнути гальмівний шланг. Цьому ніхто не зможе запобігти. Звісно, відсіяти можна лише незначний відсоток технічно несправних авто, але загальної картини це не змінить.
Окрема велика проблема — старі автомобілі та якість пального, яке в Україні далеко не завжди відповідає стандартам, що особливо впливатиме на проходження перевірок у частині викидів. У результаті може скластися ситуація, коли справні автомобілі, які не становлять небезпеки на дорозі, матимуть труднощі з проходженням техогляду не з вини власників, а саме через екологічні норми.
Що стосується гармонізації з європейським законодавством, то й у країнах ЄС немає єдиної практики. У різних державах техогляд проводиться по-різному: десь дуже жорстко, десь лояльніше, а подекуди трапляються і випадки формального або «купленого» огляду. Водночас середній вік автопарку в Україні перевищує 20 років, якість доріг значно гірша, ніж у Європі, а стан ходової частини автомобілів часто страждає саме через інфраструктуру. До цього додаються проблеми з пальним — фактори, яких у більшості країн ЄС практично немає. І тут ми підходимо до екологічних норм, які теж будуть перевірятися. Тому насправді нашу реальність експлуатації автотранспорту дуже важко порівнювати з тим, що існує в Європі.
Якщо ж техогляд для всього приватного транспорту все-таки буде впроваджено, постає і питання інфраструктури. Йдеться про мільйони автомобілів, для яких потрібно створити достатню кількість станцій технічного контролю. Також слід враховувати проблеми з електропостачанням та забезпеченням стабільної роботи такого обладнання. Реального виграшу для безпеки руху при цьому не буде, а от проблем в усіх учасників процесу — дуже багато.
Є й ризик зловживань. Якщо техогляд проводитимуть окремі приватні станції, то тоді потрібна окрема інфраструктура. Якщо ж це будуть ті самі СТО, які одночасно займаються ремонтом, завжди існуватиме спокуса «знаходити» несправності з метою додаткового заробітку. Це - ще один фактор, який ускладнює впровадження системи.
Окремо варто згадати питання виїзду за кордон. Наразі легкові автомобілі в Україні не проходять техогляд, але багато власників під час війни регулярно виїжджають до інших країн. Загалом усе залежить від конкретної країни, однак діє міжнародна Конвенція про дорожній рух, на підставі якої автомобіль, зареєстрований відповідно до законодавства своєї країни, має право на в’їзд. За цією логікою такі автомобілі повинні пропускати, хоча на практиці можуть виникати окремі неправомірні вимоги.
Вадим Володарський – український юрист та адвокат, який спеціалізується на питаннях, пов’язаних з автотранспортом, дорожнім рухом, ДТП та адміністративною відповідальністю водіїв. Він регулярно виступає як правовий експерт у національних медіа, коментує зміни в законодавстві, судову практику та спірні ситуації у сфері автомобільного права, зокрема технічний контроль, страхування та відповідальність учасників дорожнього руху. Часто коментує резонансні випадки, пов’язані з порушеннями ПДР, та надає юридичні консультації водіям.
Вадим Володарський, адвокат, спеціально для Главреду