Останнім часом майже серіально почастішали публікації, в яких розповідається про «повільний український контрнаступ», «неправильний напрямок удару», «розпорошення сил», «великі втрати техніки», «нецільове використання коштів» та багато інших тем, які підхоплюють українські ЗМІ і з особливим задоволенням тиражують російські інформаційні смітники…
Тому ми маємо пам’ятати.
1. Жодна держава і жоден президент у світі, до нападу росії на Україну, не стикався з прямою загрозою знищення цілої нації з боку країни, яка має перший за розміром ядерний арсенал і яка була країною-гарантом її безпеки. При цьому Україна вимушена вести бойові дії і чинити опір агресору в умовах, коли вся країна знаходиться в зоні потенційного ураження ворога ракетним озброєнням – таких обставин ще не було у світовій практиці.
2. Після 1945 року на європейському континенті не було досвіду успішного управління і керівництва збройними силами чисельністю сотні тисяч військовослужбовців в умовах повномасштабної конвенційної війни — він є у сил оборони України. При цьому їм протистоїть переважна за чисельністю й озброєнням армія противника. Діючі командувачі, генерали або адмірали ЄС, США або НАТО орієнтуються саме на український досвід, а теоретики змушені редагувати усталені військові доктрини.
3. Останній раз плани оборони, наступу і контрнаступу в умовах повномасштабної війни на Європейському континенті генеральними штабами різних країн розроблялись у 30-40-х роках минулого століття. До цього періоду відноситься і практика керування (в умовах не навчань, а бойових дій) корпусами і бригадами з тисячами одиниць техніки. Цей досвід і знання набувають українські військові.
4. Жодного разу за майже 80 років повноцінна лінія фронту довжиною в тисячі кілометрів не пересікала Європу. За цей час встигло вирости щонайменше три покоління, що дали світу офіцерів, журналістів, експертів і політиків, які не знали війни.
5. Експерти, які аналізують і коментують перебіг українського спротиву російській агресії, вимушені спиратися на старі знання і не мають оновленого теоретичного багажу (він тільки формується), перевіреного практикою української війни. Тому всі оцінки та прогнози відносно перебігу війни потрібно сприймати з огляду на таку обставину.
6. Логістичні виклики, які постали перед Україною, стали чи не наймасштабнішими з періоду закінчення Другої світової війни. Мільйони тонн військових і супутніх вантажів, десятки тисяч контрактів і закупівель, тисячі постачальників і сотні тисяч кілометрів складних маршрутів транспортування. При цьому абсолютна унікальність ситуації полягає в тому, що головний логістичний центр знаходиться за межами країни-споживача. Терміни – невідкладно і терміново. У ситуації, коли «затримання справді смерті подібне».
7. Україна перша в XXI столітті за революційно короткий проміжок часу створила комплексні операційні системи управління боєм і керування військами, провівши їх практичне випробування в реальних умовах. У цьому столітті жодна країна не використовувала в такій кількості і з такою інтенсивністю сучасне озброєння, побудоване на інноваційних технологіях…
В умовах надскладних процесів, пов’язаних як з війною, так і з безліччю інших подій, журналістська робота потребує винятково високої професійності, знань і вміння заглиблюватися в деталі. Замість цього нажаль часто-густо маємо поверхневі судження, некомпетентність і не бажання пошуку істини, а одномоментність дутої сенсації.
Виграючи «лайки», можна загратися і програти країну.
Інформація може бути ліками, але в той же час може непомітно перетворитися і на отруту.
Олексій Данілов - український державний діяч, політик, самоврядовець, управлінець. 13-й Секретар РНБО України з 3 жовтня 2019. Голова Ради експертів з питань енергетичної безпеки. У 1994 - 1997 роках був міським головою Луганська. За часів президентства Віктора Ющенка у 2005 році очолював Луганську ОДА, пише Вікіпедія.