Шуфрича досі не можу пробачити за те, що його підлеглі заморили нільського крокодила Годзіллу.
Якщо хто не пам'ятає, влітку 2007 року він втік із зоопарку в Маріуполі і півроку жив у ставку ТЕЦ "Азовсталі". Тоді ж місцеве МНС (яке з якоїсь безглуздої випадковості очолював тоді Шуфрич) запустило операцію з його затримання. Однак всі наступні півроку Годзілла багаторазово вибирався з пасток і спритно вислизав від міньйонів дурного Нестора.
В кінці листопада через настання холодів Годзілла був млявим, і тільки тоді людям Шуфрича його вдалося зловити.
Вони навіщось відвезли його в Донецьк, зв'язали йому лапи і морду скотчем і кинули у ванну з водою ("він же крокодил!"). Годзілла в такому положенні, природно, потонув.
Тоді багато (включаючи мене) визнали, що люди Шуфрича вбили крокодила не по природній тупості (хоча цього теж не можна виключати), – а з помсти, так як в довгій епопеї з затриманням Годзілли дурість, бездарність і некомпетентність Шуфрича відбилися буквально як в краплі води.
Згодом у Маріуполі Годзіллі встановили пам'ятник з табличкою: "Годзику Маріупольському".
Цікаво, до речі, яка виявилася доля цього монумента? Чи існує він досі? Або окупанти його знесли?
Ну а те, що через стільки років Шуфрича хоча б по дотичній наздогнала заслужена кара, я вважаю справедливим. (Хоча, звичайно, судити його будуть не за крокодила).
Народився в Москві, в районі Сокільники, жив там до трьох років. Має українське коріння, предки походять із міста Самбір на Львівщині. З батьками часто переїжджав із міста в місто, проживав у Підмосков'ї, Кишиневі, Санкт-Петербурзі. Навчався в 11 школах.
Закінчив Московський лінгвістичний університет, за спеціальністю — арабіст.
З 2010 року — працював у Києві, писав для сайту «Лента.ру». Після рейдерського захоплення видання у 2014 переїхав до України.
Працює журналістом і політичним оглядачем журналу «Новое время» (Київ), пише Вікіпедія.