Деякі особливості нового навчального року в окупованому Донецьку.
Вперше, після трьох років дистанційки, ввели очне навчання. Добровільно-примусово. На батьків тиснули класні керівники, щоб ті підписували відповідні заяви. У заявах був пункт, що відповідальність за життя дитини під час уроків несуть батьки. Після збурень останніх, його прибрали.
Сигналів тривоги, що попереджає про обстріли в Донецьку немає. Питання бомбосховищ в школах і їх стану не піднімається. І це зрозуміло - якщо немає тривоги, то бігти в них після прильотів немає сенсу.
Натомість кожна школа оснащена "тривожною кнопкою" від терористів та озброєною охороною. Чомусь переважно неслов'янської національності.
Щоденної подачі води в школах немає. Відповідно, можна уявити санітарний стан в класах і туалетах, особливо коли почнуться дощі.
Батькам дітей, які виїхали в інші міста і країни від бомбардувань, приходять смс з вимогою забрати документи дитини зі школи, тобто, біженці не зможуть вчитися дистанційно і отримати атестати в своїх школах. Типу: нема чого вам сюди і повертатися!
Всі вчителі історії та географії під особливим контролем. Ідеологічному та військово-патріотичному вихованню – головний пріоритет.
Вчителів-чоловіків практично немає. Пушилін позавчора відвідав школу в Новоазовську і порадів: "у школі слова не розходяться зі справою – п'ять чоловіків-педагогів захищають Донбас"....
На шкільних зборах батькам рекомендують стежити за виразами в класних чатах, «тому що все читається і фіксується».
Висновок: РФ використовує школи як інструмент ідеологічної обробки і промивання мізків. А для цього потрібно саме очне навчання. Тому, дистанційне навчання зводять до мінімуму, незважаючи на зростання небезпек для дітей і відсутності нормальних умов для навчання.
Сергій Анатолійович Гармаш (нар. 27 лютого 1971, Єнакієве, Донецька область) - український журналіст і політик. Представляв Донецьку область у Тристоронній контактній групі (ТКГ) з врегулювання війни на Донбасі. Працював кореспондентом Радіо "Свобода" в Донецькій області (1996-2004), кореспондентом Інтерфакс-Україна в Донецькій області (2001-2003). З 2002 року - головний редактор Інтернет-видання «Острів».