Погодьтеся, сам факт того, що в Росії заговорили про необхідність затяжної війни вже дисонує. А як же 3 дні? Ну або всю Україну захопимо за тиждень? Або три тижні... Місяць?
Дисонанс ще й у тому, що тягучка виснажує саме російську армію.
Посилюється дисонанс тим, що російське командування прекрасно розуміє, що чим довше тягнеться війна, тим сильніше вони самі себе демілітаризують, виснажують резерви і знекровлюють мілітарний потенціал. Танки Т-62 і гаубиці Д-1 в зоні БД про це красномовно говорять.
Тоді навіщо?
Відповідь до банального проста - в Кремлі до останнього вірять, що в якийсь момент геополітична, економічна, соціальна або якась інша обстановка в світі зміниться настільки, що їм простіше буде перемогти Україну.
Я це називаю "надіями зайвехромосомних".
Пам'ятаєте, як вони сподівалися на те, що Європа втомиться від війни в Україні і перестане допомагати ЗСУ? Потім вони сподівалися, що смерть Єлизавети II вплине на допомогу Лондона Києву. А після відхід Бориса Джонсона з поста прем'єр-міністра.
Була надія, що Джо Байден захворіє на коронавірус і помре. Республіканці захоплять Сенат і конгрес. Європа замерзне без російського газу і перестане допомагати Україні... І так далі, т. д. т. д.
Надії Кремля виключно на цей набір хворих фантазій.
І, як би це дивно не звучало, але вони готові затягувати війну, перемелюючи в ній десятки і сотні тисяч своїх громадян, а так само залишки озброєнь, остаточно демілітаризуючи свою армію, в надії, що одна з їх примарних надій та збудеться.
Так. Ніякої тактики, стратегії, аналітики, а виключно надія, що завтра попре зовсім інша масть. Ось тільки шулеру не пре вже 9-й рік поспіль, а він все ніяк не може зрозуміти, що лошара шулером бути може.