Загнаний в кут разом зі своїм патроном, Лукашенко відправився в тур, де зустрівся з потенційними союзниками і спонсорами: спочатку в Китай, потім – в Іран.
Почалося свято лизоблюдства. Сі Цзіньпіна Лукашенко назвав своїм "старим другом, дуже розумною, мудрою, творчою і сучасною людиною".
Мабуть, навіть до нього дійшло, що з однієї Росії ситий не будеш – шукав можливість продатися ще одній «наддержаві».
У Тегерані Лукашенко сказав, що він «з великою повагою спостерігає, з якою завзятістю ваш народ протистоїть зовнішньому тиску, спробам нав'язати чужу волю». Читай - з великою повагою спостерігає, як іранський режим пригнічує протести, вбиває і садить у в'язниці політичних опонентів.
Утім, тут Лукашенко може поділитися з іранцями своїм досвідом. Ще невідомо, хто на цьому терені більше досяг успіху.
Чекаємо урочистий візит луки в Північну Корею, де він з придихом буде підносити кімченинівську демократію – зразок для наслідування і для нього, і для Путіна.