Держава - головний ризик.
На Заході з часів перебудови боялися краху Російської держави, виходу з-під її контролю радянського ядерного арсеналу, хаосу на одній сьомій частині суші.
Після 24 лютого минулого року все змінилося. Судячи з усього, західні еліти тепер вважають, що ризики, пов'язані з існуванням путінської держави, вище за ризики, які викличе її розпад. Виходячи саме з цього, будується тепер політика вільних країн щодо російської агресії проти України.
Практично ніхто в Європі не хотів розпаду РФ, але путінська влада сама зробила його неминучим. Агресія проти України, зроблена, за словами Путіна, для того, щоб "зберегти Росію", насправді, веде її до хаосу і дезінтеграції. Незабаром розпочнеться Мюнхенська конференція з безпеки. На ній раніше з ревашиськими промовами виступав Путін, а тепер сюди, замість представників російської влади, запрошені Каспаров і Ходорковський. Судячи з їхньої спільної статті, ці шановні (без іронії) люди будуть заспокоювати Захід тим, що Росія після поразки у війні не розвалиться, будуть якісь Установчі збори, Держрада та інші намальовані на ресторанних серветках інститути, які мирно приведуть країну до демократії.
Скінчено, все це нісенітниця. Немає нічого більш безглуздого, ніж складати сценарії революцій. У переломні моменти історії завжди все йде не так, як планується, на ситуацію впливають безліч випадкових подій, які передбачити неможливо.
А найголовніше, подібні плани тепер просто нікому не потрібні - громадську думку західних країн більше не треба заспокоювати, вона вже не боїться якогось краху путінської РФ. При будь-якому варіанті розвитку подій, це буде менш небезпечно для світу, ніж продовження правління божевільного з ядерними ракетами в тремтячих від страху руках.
А взагалі, було б здорово, якби на Мюнхенській конференції хтось прочитав вірш, Германа Лукомникова, надрукований, як це не неймовірно, в російському журналі "Волга" у січні цього року.
Люди добрые! В целом миреъ
Есть ли тот, кто б его нагнул?
Замочите его в сортире
И скажите: "Он утонул".
Такий короткий заклик до світових лідерів коштував би тисячі нудних промов.