Країни Заходу будуть намагатися робити все, щоб Росія не посипалася. Особливо в форматі якогось перетворення на країну варлордів, коли генерали чи військові ватажки будуть ділити всю країну. Тому що розпад Росії саме за сценарієм СРСР на багато складових частин мене відверто лякає. І можу пояснити чому. По-перше, ми отримаємо багато незрозумілих суб'єктів, які будуть володіти зброєю масового знищення, об'єктами критичної інфраструктури (а на території Росії близько 15 АЕС та інших техногенних об'єктів). Крім того, Захід, Схід та всі інші бояться, якщо Росія розсиплеться, то зламаються механізми постачання ресурсів. Зараз головна мета американських і європейських санкцій по нафті і газу у тому, щоб Росія отримала менше маржі, але щоб її нафта і газ все одно надходили на ринок. Тобто вони йдуть замість Європи до Індії чи Китаю, але нафта з РФ фізично все одно надходить на ринок. Відповідно, Росія отримує менше доходів, але ціни на нафту залишаються доволі низькими.
Те саме і з російським зерном, тому що Росія до війни виробляла дуже багато зерна. Якщо брати експортний потенціал, то на відсоток експорту зернових у Росії менше, ніж в Україні, але теж багато. Якщо це зерно, російські добрива (а Росія входить у топ-3 світових виробників добрив), російська нафта і газ щезнуть з ринку через хаос у Росії, то це спричинить такий ціновий шок на ці ресурси, що світ точно опиниться в економічній кризі та енергетичній кризах. А це, відповідно, зменшує шанси поточних політиків на переобрання і зміцнює позиції радикалів у Європі, Америці. І цього теж дуже багато хто боїться.
Ідеальний сценарій для Заходу – це той, за якого Росія зберігається, демократизується, дрейфує від Китаю, стає відносно цивілізованою. Так, ми в Україні можемо вважати, що це, з одного боку, наївна віра, як і 1991 року. З іншого боку, в нас зараз викривлення, і ми всі негативні і антилюдські риси росіян гіперболізуємо. А західні політики, чим далі вони від кордону, тим доволі прагматичніше на це дивляться. вони думають: ну, окей, Росія має програти, але не має розпастися, бо, якщо чесно, ми цього дуже боїмося. І, знов-таки, умовно відділяється від Росії Сибір. Під ким ця територія опиниться одразу? Під Китаєм. Кому це потрібно з її ресурсами та потенціалом та нафтою? Нікому. Тобто тут теж є цинічний і для нас емоційно незрозумілий, але раціонально зрозумілий розрахунок. Так, Захід готовий ще раз зіграти в гру "демократизація Росії", щоб лишень уникнути негативних наслідків від її розпаду. І ще такий бонус: Росія розпадається, там починається хаос, 90% населення Росії живе на захід від Уральських гір, утворюється, як після революції 1917 року 5-7 мільйонів російських біженців. Куди вони всі підуть? Можу посперечатися, що не в Китай. У них тут є український кордон, і нам доведеться сепарувати українців російського походження чи, навпаки, росіян українського походження. Є фінський кордон (якраз Петербург поруч), є країни Балтії та Європа. Кому ще потрібні в Європі 5, 7, 10 мільйонів свіжих біженців не дуже зрозуміло. Я не знаю, чи готова Україна зараз приймати в себе біженців з Росії, бо є певні сумніви. Нам завжди дуже хочеться простого рішення. Блим, і Росія щезла, розвалилася, і все добре. А що буде на наступний день після того, як вона розвалиться? Я коли над цим починаю думати, то думаю: "Господи, що це буде?". І на Заході цього теж не розуміють.
Власне, тому вони очікують, що Росія відповзе. Їхній план досі, я так розумію, в тому, що Росія відповзе, тому що так усім буде краще. І я думаю, що вони потайки думають, що і Україні, тому що під час післявоєнного відновлення Захід буде або концентруватися на тому, щоб відновити Україну, навести тут лад, приборкати корупцію і зробити нас трохи більш розумними в плані реформ і розвитку, або він буде концентрувати свої зусилля на тому, щоб те, що утворилося в Росії, не залило наслідками весь європейський континент і багатьох інших.
Юрій Богданов - блогер, аналітик, фахівець зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики. Колишній радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У 2010 закінчив Київський національний економічний університет.
Юрій Богданов, спеціально для Главреда