Вони не могли не поспілкуватися після того, як Китай оприлюднив свій підхід до миру в Україні. Бо якщо контактувати лише з однією стороною війни, агресором, а з жертвою нападу — ні, то такого миротворця просто пошлють за відомим кораблем. Предсєдатель Сі як лідер супердержави собі такого дозволити не може.
Після візиту товарища Сі до Москви я прогнозував, що його розмова з Зеленським відбудеться не одразу після розмови з Путіним а після того, як Сі Дзіньпін спробує промацати настрої європейських лідерів. Такою піддослідною мишею виявився Емануєль Макрон. І після його візиту до Пекіну все склалося.
Зміст бесіди на 52 хвилини, з яких половина часу пішло на переклад, невідомий нікому, окрім учасників і присутніх. Але здогадатися про зміст нескладно.
Якщо відкинути дипломатичне бла-бла-бла щодо того, як України поважає намагання Китаю сприяти миру, то залишається згода президента Зеленського на потенційні переговори з недоімперією. Отримання такої згоди підтверджується тим, що Китай формує спеціальну групу для контактів між Україною і Росією для пошуку можливостей для таких переговорів, а також термінове призначення посла України в Китаї.
Хочу зауважити, що “зради” тут нема. Тому що будь-які переговори з агресором можуть відбутися лише після воєнної кампанії влітку і осені. На підставі досягнутих сторонами результатів. І навіть якщо товарищ Сі хотів би на слізне прохання Путіна ініціювати переговори невідкладно, то в нього просто немає важелів скасувати український наступ, якій давно запланований.
Нагадаю, що Володимир Зеленський публічно заперечував можливість власних переговорів особисто з Путіним. А від переговорів не з Путіним ніхто не відмовлявся. При цьому повне звільнення всіх окупованих територій як умова початку будь-яких переговорів, що неодноразово озвучував офіс нашого президента, реальної сьогодні не виглядає. І це як раз і підтверджує факт телефонної розмови очільників України і Китаю.