Біда російської опозиції, або Чому Навальна – не конкурент Путіну

Юлія Навальна, вдова російського опозиціонера Олексія Навального, заявила про намір брати участь у президентських виборах у Росії, зазначивши, що її повернення на батьківщину стане можливим тільки тоді, коли при владі не буде Путіна. Однак заява Навальної не стоїть ногами на твердому ґрунті. Адже російська опозиція маргіналізована, розрізнена і пересварилася між собою. Яскравий маркер – нещодавні скандали, наприклад, зі звинуваченнями Невзліна в тому, що він когось "замовив".

А слова Навальної – типові емігрантські заяви людини, яка не володіє реальною політичною вагою, впливом і авторитетом. Та й для Олексія Навального найкращий час був років десять тому, за часів подій на Болотній площі.

Потім, з огляду на поліцейські можливості путінського режиму, когось із російських опозиціонерів витіснили за кордон, з кимось трапилося нещастя, як із Нємцовим, а хтось, як Навальний і Кара-Мурза, опинився у в'язниці, тощо.

Тому заява Навальної про її президентські амбіції має суто ритуальний характер, мета якої – просто нагадати про себе.

Крім того, наразі у російської ліберальної опозиції вкрай низька підтримка російського суспільства, водночас у Путіна і того, хто за ним прийде, є реальна база підтримки. Немає підтримки, зокрема, і в Навальної, тому абсолютно не зрозуміло, як вона може кинути виклик Путіну.

Точно так само ніхто зараз не згадує Тихановську. Політтехнологічно розкручена фігура, якщо у неї немає соціальної та електоральної бази підтримки, дуже швидко здувається.

Юлія Навальна зараз намагається перехопити прапор головного опозиціонера, яким вважали її чоловіка, але у неї це виходить не дуже вдало. Як політик, Навальна – абсолютно порожня фігура. Її час від часу медійно підсвічують, але цього недостатньо, щоб скласти політичну конкуренцію Путіну або його наступнику.

Рекомендуємо:

Кривава вистава Путіна в Казані: про що засвідчив саміт БРІКС

Що для України означав би такий президент Росії, як Навальна, якби вона говорила і робила все те, що говорив і робив її чоловік?

На жаль, російські ліберали завжди закінчуються на українському питанні. Всі вони розглядають Україну як свою сферу впливу та інтересів.

І слова Олексія Навального "Крим – не бутерброд" дуже добре ілюструють це. Саме так російські опозиціонери і думають. Адже вони прекрасно розуміють, що їм доведеться рахуватися з великодержавними настроями російського суспільства.

Тому, якби навіть до влади в Росії прийшов представник ліберальної опозиції, та ж сама Навальна, можливо, курс Росії не був би настільки агресивним і жорстким щодо суміжних країн, зокрема України, та вони б усе одно діяли з урахуванням настроїв росіян, просто діяли б іншими методами.

Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор", спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред