Дискурс-аналіз звернення Пригожина і Уткіна до співробітників свого ПВК в Білорусі показав, що Україні можна не побоюватися наступу вагнерівців з цього напрямку.
Швидше, вони є інструментом загрози і провокацій Лукашенка щодо натівських сусідів РБ, ніж знаряддям Путіна проти Києва. Пригожин вважає Білорусь суб'єктною щодо РФ, а в його словах звучала очевидна образа на російську владу.
Тобто, в Білорусі "Вагнер" буде виконувати домовленості з Лукашенком, а не Путіним. Навіть якщо формально конфлікт між Кремлем і ПВК вичерпаний, то глибока образа за недооціненість ролі "Вагнера" однозначно залишилася.
Що стосується військового керівництва Росії, то з ним керівники ПВК залишаються в глибокому конфлікті і знімають з себе відповідальність за "ганьбу" яка, за словами Пригожина, відбувається на фронті.
Білорусь для ПВК – тільки тимчасовий пункт дислокації. Це обопільне рішення Лукашенка і вагнерівців. "Платою за проживання" буде навчання білоруської армії до рівня "другої в світі" (що відсуває зараз "другу з світі" російську армію мінімум на "третє місце") . А також захист режиму Лукашенка. Від кого - не сказано, але, враховуючи образи, ймовірно, від Путіна в тому числі.
"Білоруський напрямок" для ПВК є не основним, оскільки лідери організації будуть базуватися в Африці, а в РБ залишається лише їх куратор – якийсь Сергій. Для нас це важливо.
Очевидно, що у особового складу ПВК в Білорусі є питання щодо свого перебування там. Тому Пригожин змушений пояснювати тимчасовий характер їх дислокації, як проміжний етап в Африку - "далі готуємося. Підвищуємо свій рівень і в новий шлях, в Африку". Також, в пошуках плюсів "білоруського заслання" йому довелося апелювати до тваринних інстинктів бойовиків, образливо кажучи про білоруських дівчат, які, нібито, "шушукаются з жаданням, що вагнери приїхали".
І в словах Пригожина і у виступі Уткіна читається однозначний намір і бажання повернутися в Росію. Щоб "проявити себе по повній програмі". Потрібно тільки "дочекатися того моменту". Але не в якості лише однієї з військових сил СВО. Заявка прозвучала не на функцію, а на місію – "початок найбільшої роботи в світі".
Для росіян, тим більше військових, місія завжди полягає або в розширенні впливу Росії (і це - тривожний сигнал для Африки), або в захопленні влади в ній самій, з метою позбавлення від "неправильного правління" і повернення країні "колишньої величі".
Цікаво, що звернення Пригожина і Уткіна ("Вагнер") до особового складу ПВК відбувалося майже вночі, через що на відео неможливо визначити кількість особового складу. Можливо, це зроблено навмисно, оскільки реальне число "відряджених до Білорусі" набагато менше заявлених 10 тисяч "вагнерівців".
Хто такий Сергій Гармаш
Сергій Анатолійович Гармаш (нар. 27 лютого 1971, Єнакієве, Донецька область) — український журналіст і політик. Представляв Донецьку область у Тристоронній контактній групі (ТКГ) з врегулювання війни на Донбасі. Працював кореспондентом Радіо "Свобода" в Донецькій області (1996-2004), кореспондентом Інтерфакс-Україна в Донецькій області (2001-2003). З 2002 року - головний редактор Інтернет-видання "Острів".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
