Масові протести для будь-якої влади - це удар. Стали вони викликом торік і для Олександра Лукашенка. Однак з опозицією всередині країни і внутрішньополітичною ситуацією Лукашенку вдалося впоратися.
Складніша ситуація зовні. До річниці протестів у Білорусі Захід включив черговий виток санкцій щодо Лукашенка і представників його режиму. Тому тиск на Лукашенка точно не слабшатиме.
Водночас наростальний тиск західної спільноти на Лукашенка штовхає його в бік Росії. І прогноз річної давності щодо зближення РФ і Білорусі повністю підтвердився. Перспектива подальшої інтеграції Білорусі та Росії стає все більш реальною. Хоча Лукашенко цього, ясна річ, не хоче і чинить опір цьому, але ситуація його до цього змушує – йому доводиться шукати точки опори.
Поступово рухається процес створення Союзної держави РФ і Білорусі, але події не форсуються. І річ тут не в опорі Лукашенка - на те є інші причини. У Кремлі розуміють, що Лукашенко вже нікуди не дінеться. Вони не поспішають, щоб не провокувати конфліктну ситуацію. Якщо до цього процес буксував, стоячи в одній точці, то зараз зі скрипом, але пішов.
Білоруська опозиція - це, мабуть, найбільший факап року. Особливо - ситуація з редактором телеграм-каналу Nexta Романом Протасевичем. З літаком - це, звичайно, окрема історія, але все те, що Протасевич розповів, в очах білорусів перетворює опозиціонерів на зрадників.
А у білоруського народу дуже стійкий асоціативний ряд з тими, хто працює проти країни. Країна, яка втратила чверть населення під час Другої світової війни, не любить зрадників. Це стосується не тільки Протасевича, а й білоруської легкоатлетки Тимановської, яка втекла з Білорусі.
Усі ці кроки - начебто дрібниці, але вони формують картину в головах людей. Якщо Тимановській хотілося виїхати на захід, це можна було зробити інакше, не підставляючи весь олімпійський рух Білорусі. Зрозуміло, що спортивні чиновники – далеко не пай-хлопчики, до них є претензії, вони цілком могли й нахамити, але це нормальна для світу спорту ситуація. Однак після вчинку Тимановської в наступних Олімпійських іграх, можливо, Білорусь виступатиме, як Росія зараз - під прапором білоруського олімпійського комітету. Це некрасиво.
А все те, що наговорив Протасевич – картина маслом. Він зараз сприймається білорусами як зрадник. Всі його висловлювання - це самодискредитація білоруської опозиції. Він справляв враження людини, яку не катували, а просто налякали, тому він з радістю і з підскоком став говорити. У слідчих є таке поняття "потік": вони прекрасні фізіогномісти і бачать, чи готова людина співпрацювати, й іноді з перших хвилин видно, що клієнт "потік". Ось і Протасевич відразу ж "потік".
Що ж стосується Світлани Тихановської, то вона й далі їздитиме столицями в ролі білоруського Гуайдо. Не більше.
Також йтиме по наростальній криза з мігрантами з Білорусі. І на прикладі Литви вже очевидно, що білоруські мігранти стали проблемою. Литва займала найбільш жорстку стосовно режиму Лукашенка позицію, і вона отримала кризу – Лукашенко вирішив: "Раз Ви зі мною так, то я з вами так", і відкрив двері до Литви.
Чи можливе відновлення протестів у Білорусі? Для білорусів взагалі не характерна буйна протестна активність. Торішні події багатьох здивували, знаючи характер і менталітет цього народу.
Найближчим часом нової протестної хвилі не буде. Для цього просто поки немає передумов: по-перше, в Білорусі немає олігархів, по-друге, там немає тих структур, які могли надати суб'єктність протесту. Та й торік говорімо відверто, з локальних бунтів проти режиму Лукашенка намагалися зібрати якусь велику протестну силу - не вийшло.
Тому я думаю, що у найближчий рік повторення протестів Білорусі не загрожує, а далі буде видно.
Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор", спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
