Володимир Путін підписав указ Про затвердження Концепції зовнішньої політики Російської Федерації. Документ досить об'ємний і цікавий кількома концептуальними твердженнями. Частина з них стосується опису бажаного місця Росії в світі, частина специфіці політичної активності. Але, якщо відкинути зайву коректність, то маємо фіксацію статусу бензоколонки, яка всім загрожує через збудований паркан. І, паралельно, намагається розвернутися на схід.
Для початку варто звернутися до преамбули. Уже в п'ятому пункті Путін визначає статус РФ як, фактично, країни-бензоколонки з ядерною зброєю. Наведу просто цитату "місце Росії в світі визначається наявністю у неї значних ресурсів у всіх сферах життєдіяльності, її статусом постійного члена Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй (ООН), учасника провідних міждержавних організацій і об'єднань, однієї з двох найбільших ядерних держав, держави – правонаступника Союзу РСР".
І далі йде більше 70-пунктів про те, як Росія буде намагатися зберегти цей статус і домогтися привілейованого місця в світі. Майбутній світоустрій в Кремлі однозначно сприймають як "багатополярний" з наявністю декількох "впливових і самостійних центрів", де РФ — один з таких.
Позначені механізми досягнення в масі своїй "стандартні" - розвиток співпраці, роль міжнародних організацій. Але є і кілька унікальних пунктів. Зокрема:
* "протидія антиросійській діяльності іноземних держав та їх об'єднань"
* "сприяння збереженню за кордоном історичної правди і пам'яті про роль Росії у світовій історії";
І дуже цікавий про добросусідство з суміжними країнами: "формування відносин добросусідства з суміжними державами, сприяння запобіганню виникнення та усунення вогнищ напруженості і конфліктів на їх територіях". Тобто РФ відразу обмовляється, що має намір проводити політику втручання в справи сусідів.
Далі ця теза розкривається в розділі про багатополярний устрій. З одного боку декларується прихильність РФ підходам на основі рівності держав, неприйняття гегемонії в міжнародних справах, невтручання у внутрішні справи і так далі.
При цьому ключовим завданням (пункт 19 концепції) Кремль бачить "усунення рудиментів домінування США та інших недружніх держав у світових справах, створення умов для відмови будь-якої держави від неоколоніальних і гегемоністських амбіцій". Якщо відкинути вибірковість і задекларовану протидію США, то приписку про гегемонію можна було б сприйняти як позитивну". Можна, якби не віднесення Росії самої себе до списку "провідних держав" і змістом пп. 25 і 26.
У 25 параграфі РФ декларує можливість використання збройних сил для "зокрема, на вирішення завдань з відбиття і запобігання (!!! - зазначено мною) збройного нападу на Росію і (або) її союзників". А так само для "захисту своїх громадян, які перебувають за кордоном". І, тут, як не можна до речі, варто згадати політику "паспортизації", яку активно проводить Росія останні роки.
У 26 параграфі Росія декларує готовність до "симетричних і асиметричних заходів, необхідних для припинення ... недружніх дій, а також для запобігання їх повторення в майбутньому."
І розшифровка в пагаргафі 28, де Кремль декларує роботу "щодо запобігання (!!!) виникнення загроз безпеці з боку суміжних територій і держав". Це варто помножити на зміст параграфів 43 і 45 де йдеться про формування "єдиного гуманітарного простору СНД", поширення російської мови російської культури і навіть "захист РПЦ". У 49 параграфі безпосередньо РФ декларує, що має намір запобігати "кольоровим революціям" і формувати систему, засновану на "ключовій ролі Росії в збереженні і зміцненні регіональної безпеки".
Простіше кажучи, спроба будь-якої, крім проросійської політики сусіда, в Кремлі може сприйматися як політика, що веде до виникнення загроз. І далі - читаємо по тексту - аж до застосування військової сили.
До речі, в концепції багато говориться про неприпустимість санкційного тиску (за винятком рішення РБ ООН). Але це для інших. Росія ж вважає що має право щодо "вжиття заходів впливу і спеціальних економічних заходів щодо іноземних держав та їх об'єднань, іноземних посадових осіб, організацій і громадян, причетних до вчинення недружніх дій щодо російських громадян і організацій, а також до порушення основоположних прав і свобод співвітчизників, які проживають за кордоном;"
І, нарешті, зовнішньополітична орієнтація.
Кремль декларує розвиток партнерства з КНР, Індією, Іраном. Активний вхід в Африку і роботу в Південній Америці в першу чергу з тими, "хто піддається тиску США".
По відношенню до самих Сполучених Штатів в черговий раз декларується протистояння, але із застереженнями про формування системи балансу інтересів. А ось з іншими "англосаксонськими державами" не так страшно — Кремль ставить рівень відносин в залежність від готовності тих "поважати законні інтереси Росії". Те ж саме і щодо Європейського Союзу - протистояння з ЄС з метою вийти на режим співіснування з "повагою російських інтересів".
Який висновок?
Коротко висновок описаний в заголовку - "агресивна бензоколонка, що загрожує іншим". Але, яка шукає партнерів на сході.
Якщо ж розгорнуто, то маємо ситуацію, за якої ключовим завданням зовнішньої політики Кремля є підтвердження свого статусу супердержави. Відповідно, з можливістю агресивно втручатися в справи сусідніх держав. Заради такого статусу Росія готова і далі підтримувати конфронтаційну лінію із Заходом. Але, оскільки, власних сил на протистояння не достатньо, в Кремлі сподіваються на посилення взаємодія з КНР і Індією і роботу в деякому роді "на периферії" їх політичних інтересів.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
