Без Сі Цзіньпіна Путін довго не протягне

Минув один рік і сто тридцять один день війни. Карти ISW знову чогось затримуються, а орієнтуватися на розповіді російських воєнкорів я остерігаюся. Тому я поки обстановку на фронті описувати не буду. Скажу тільки, що в мережі пишуть про незначне просування ЗСУ на півдні від Бахмута і на Бердянському напрямку.

Сьогодні Financial Times написала з посиланням на китайських і американських офіційних осіб, що під час свого візиту до Москви Сі Цзіньпін особисто застеріг Путіна від використання ядерної зброї в Україні.

Пєсков вже встиг спростувати це повідомлення і сказати, що ніякого застереження не було, а була лише спільна заява і йому нічого додати до того, що офіційно було повідомлено за результатами візиту.

За словами ж анонімних джерел з Кремля Путін зовсім не під тиском Китаю, а самостійно прийшов до висновку про те, що застосування тактичної ядерної зброї в Україні не дасть російській армії якихось помітних переваг, але при цьому принесе величезну шкоду і перетворить великі території в радіоактивну пустелю.

Нам, власне, байдуже, самостійно прийняв Путін це рішення або під тиском Китаю, важливо, що він його прийняв. (Якщо, звичайно, ці самі анонімні джерела не намагаються нас дезінформувати).

До того ж, ми всі добре знаємо, що у Путіна сім п'ятниць на тижні і сьогодні він вважає так, а завтра - по-іншому. Сьогодні він не збирається змінювати Конституцію, а завтра він її змінює, сьогодні він ні за що не погоджується на підвищення пенсійного, а завтра він його підвищує, сьогодні він стверджує, що у Росії немає і не може бути територіальних претензій до України, а завтра він починає загарбницьку війну.

Так що інформація про те, що він сьогодні вважає застосування тактичної ядерної зброї в Україні непотрібним і навіть шкідливим, зовсім не означає, що він завтра не почне думати по-іншому. Як всякий псих Путін дуже нестабільний і легко змінює свою точку зору, залишаючи на своїх пропагандистів і піарників тяжку працю пояснення публіці чергового свого кульбіта.

Утім, Пєсков, Громов і Ко з деяких пір перестали обтяжувати себе пошуками якихось переконливих пояснень зміни позицій. Замість цього вони вважають за краще поступати строго за Оруеллом і роблять вигляд, що та точка зору, яка є сьогодні, була завжди. Цей прийом, при всій його грубості і примітивізмі, виявився цілком працездатним і росіяни ніколи не дозволяють собі нетактовність нагадати своїй владі, що ще вчора вона думала і говорила зовсім по іншому.

Є, щоправда, деяка надія, що застереження Сі Цзіньпіна все-таки утримає Путіна від застосування ядерної зброї. Вже дуже сильно Путін тепер залежить від прихильності китайського лідера. Адже втративши Китай, Путін втратить все. Тобто не тільки найбільшого свого торгового партнера і споживача російських вуглеводнів, а й, мабуть, єдине стабільне джерело високих технологій. А без китайської високотехнологічної продукції Путін довго не протягне.

Рекомендуємо:

Кадиров готується воювати за незалежність

А ось є вже карти ISW. Однак, на них ніяких змін за минулу добу я не виявив. Є, щоправда, якась зміна на Бердянському напрямку, але сенс цієї зміни мені не дуже ясний. Щось типу того, що збільшилася територія, яку росіяни контролюють не так впевнено, як це було ще вчора.

Зараз настав той момент, який ще взимку прогнозували багато експертів: у Росії повинні ось-ось закінчитися всі снаряди, які були на її складах довготривалого зберігання. (Судячи з фотографій, в хід пішли вже 122-мм снаряди, вироблені в 1939 році). Тепер російська армія отримує тільки те, що виробляє промисловість і те, що вдається отримати від її союзників.

Крім цього, пишуть, що з початку червневого наступу ЗСУ цілеспрямовано знищує від 20 до 30 російських артилерійських знарядь і РСЗВ в день. Паралельно йде знищення російських складів з боєприпасами в ближньому тилу російської армії. Ось, наприклад, не далі як вчора було дуже потужне попадання в склад з боєприпасами в Макіївці.

Всі ці три фактори рано чи пізно повинні позначитися на головному козирі росіян - артилерійській потужності. І коли ця їхня перевага зникне, тоді, власне, і почнеться справжній наступ ЗСУ з використанням того стратегічного резерву, який Україна збирала з осені.

Треба нам всім запастися терпінням. І пам'ятати, наша справа праведна, ворог буде розбитий, перемога буде за нами.

Слава Україні!
Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред